Чи потрібна примусова вентиляція, та витрати на неї? Кожен може відчути необхідність цієї системи на собі. Часто-густо природної вентиляції у ванній, у льосі заміського будинку, санвузлі, буває недосить. Та й якості існуючої, колись ефективної вентиляції, особливо в старих будинках, втрачають свої показники, оскільки вентиляційні шахти затягаються пилом та брудом та прохідний переріз у них істотно зменшується. Влітку невелика різниця температур не дозволяє ефективно освіжати повітря в льосі та будь-якому підземному приміщенні. Крім того, інколи мешканці квартир у містах демонтують частину вентиляційного коробу щоб збільшити площу кухні або ванної, що одразу зменшує можливості повітряного потоку. У всіх цих випадка є сенс змонтувати та застосовувати примусову вентиляцію. Одною з ознак, що цим слід зайнятись якнайшвидше є поява конденсат на стінах.
В принципі, мова в першу чергу йде про примусову вентиляцію у ванній кімнаті багатоквартирного будинку, хоча пропонована схема може бути кимось реалізована і для повітряного обміну в льосі. Але у заміських котеджах система примусової вентиляції , зазвичай, вирішується в комплексі для всієї будівлі, та схема в цьому випадку буде значно складнішою.
Рух повітря при примусовій вентиляції забезпечує електричний вентилятор, що встановлюють у отворі вентиляційної шахти. Але треба знати, що така схема може у деякому ступені порушити запланований обмін повітря у спільній вентиляційній шахті. Тому ваш вентилятор не має бути надто потужним. Досить буде і агрегату продуктивність до 100 м3/годину.
Інколи, переважно при переплануванні, до отвору відведення повітря доводиться прокладати новий повітровід. Його розташовують переважно під стелею та маскують панелями з гіпсокартону. Повітроводи бувають гнучкими, напівжорсткими та жорсткими. Гнучкі повітроводи – найдешевші, але і надійність у них найменша. Жорсткий повітровід – дорожче, але і слугувати буде довше. Напівжорсткий повітровід встановлюють, якщо треба прокласти цю конструкцію не по прямій лінії та й ще на велику відстань (до десяти метрів).
З увагою треба віднестись і до вибору вентилятору. Існують два типи вентиляторів, які переважно використовуються для здійснення примусової вентиляції – канальні та накладні.
Накладні закріпляють на стіні перед повітроводом, а канальні монтують усередині його. У цьому випадку бажано заглибити вентилятор, бо він тим менше роблять шуму, чим далі від отвору він встановлений. Але таку систему частіше використовують для великих приміщень (більше 15 м2). У ванній кімнаті оптимальним буде встановити накладну модель.
Особливу увагу слід приділити відключенню вентилятора у електромережу. Про це слід потурбуватися заздалегідь, оскільки від цього приладу треба буде прокладати кабель. Він має бути схований у стіні, бо у вологих приміщеннях відкрита провідня заборонена. Вентилятор можна приєднати до вимикачу світла в ванній кімнаті або зробити для нього окремий вимикач.
Цікаве відео: Фігурки з фанери для саду
У продажу також є вентилятори з вмонтованим датчиком руху, який вмикає пристрій, коли в ванній з’являється людина, або гігрометром, що вмикає вентилятор при визначеному рівні вологості. Корисним буває і таймер затримки вимикання вентилятора. Він примусить прилад працювати на протязі визначеного часу (від хвилини до півгодини) для повного виведення вологого повітря.
І, нарешті, обираючи вентилятор для ванної кімнати, перевірте, що модель, яка вам сподобалася, можна використовувати у вологому приміщенні, і що вона має рівень захисту не нижче ІР44.