У винаході фінського сокирознавця Хейкки Карна досить незвична для стандартної сокири конструкція. Подовжене топорище, зміщений відносно нього центр ваги сокири та на кінці леза ще є особливе розширення, яке запобігає надмірному його заглибленню.
. . . . .
Всім відома клиновидна сокира занурюється у деревину вертикально, та щоб розрубати колоду треба прикласти значне зусилля – сокира може застряти, або відскочити від поліна. За основу роботи сокири Leveraxe взятий принцип важеля. Оскільки зміщений центр ваги голівки відносно держаку, сокира при ударі відхиляється в правий бік, акуратно відколюючи шмат деревини.
При цьому, продовжуючи рук вже по дузі відносно полиці розширення леза, топорище б’ється в основну колоду уступом голівки. Загострений край уступу угризається у колоду та не дає відлетіти убік топорищу. При цьому повністю гаситься енергія удару, а розширення на кінці леза не дозволяє сокирі надто глибоко увійти у деревину, тож вона там і не застряє.
Якщо колодка або її шмат, що залишився, менше ніж відстань між лезом та уступом голівки, то «пазур» на внутрішньому боці уступу на дає цій частині, що залишилася, звалитися, та відлетіти топорищу.
. . . . . .
Подовжене топорище зроблене не лише для збільшення сили удару, а ще й для безпеки дроворуба: коли удар невдалий – сокира вірогідніше попаде лезом у землю, чим у ногу.
Дякуючи всім цим конструкторським хитрощам, сокира дає можливість розрубати навіть дуже грубу колоду за дуже короткий час, тобто полегшує та прискорює роботу.
. . . . .
До речі, колодки набагато зручніше рубати, якщо ставити їх у автошину, так відколоті фрагменти не будуть розлітатися, а колодка не завалиться убік при невдалому ударі.
З таким інструментом впорається навіть дитина, не завдаючи собі травм. Правда коштує така сокира, як три звичайних. Але багатьом вона подобається і ті хто її придбав рубають дрова із задоволенням.