Експлуатуючи малоповерховий будинок треба хоча б раз у рік робити огляд конструкцій стін, особливо, фундаменту. Фундамент будинку, це його ноги, та щоб вони були міцними треба виявляти до них особливу турботу. Але плину часу не витримує й сама надійна опора.
Багаторічні дослідження вказують, що головною причиною дефектів, що з часом з’являються у малоповерховому будинку є непрофесійно та неграмотно зведений фундамент.
. . . . . . . . . .
Але є ще одна причина. На ділянці можуть залягати пучинисті ґрунти, які при проектуванні, або при будівництві не були враховані. Взимку такий ґрунт в об’ємі помітно збільшується, що становить небезпеку для фундаменту, а навесні при потеплінні йде протилежний випинанню процес – нерівномірне осідання будинку. Процеси випинання будівлі з ґрунту та його осідання часто-густо бувають нерівномірними. У таких умовах ремонт будинку вимагає не лише спеціальної техніки та технології, але й відчутних фінансових витрат. Тут є ряд надійних перевірених рішень, але спочатку – трішки теорії.
Трішки теорії про фундамент будинку
Зараз у будівництві заміських будинків застосовується декілька типів фундаментів, але їх реакції на підступні дії пучинистих ґрунтів відрізняються. Ці фундаменти відрізняються по конструкції та технології мурування.
Стовпчастий фундамент є найбільш популярним у малоповерховому будівництві. Він передбачає зведення стовпів по всіх кутах, включаючи перетини стін, та інших пунктах з підвищеним навантаженням. Він надійний, економний, не потребує додаткових робіт по гідроізоляції, але використовувати його можна лише для легких будинків каркасного або дерев’яного типу. При такому фундаменті не можна робити льохів. Крім того, такий фундамент не будують на ґрунтах, схильних до випинання та зсувів.
Інтервал між опорами (стовпами) – півтора-два метри, вони можуть робитися з бетону, бутобетону, цегли.
. . . . . . . . .
Стрічковий фундамент надійніший, але дорожчий. Він являє собою стрічку з залізобетону, що по периметру охоплює всю будівлю. Стрічка закладається під усі внутрішні та зовнішні стіни забудови. Такі фундаменти можна робити для будівель зі стінам з бетону, каміння, цегли або з потужними перекриттями. Стрічковий фундамент дає можливість збудувати льох або гараж у будинку.
Закладають такі фундаменти на двадцять сантиметрів нижче межі промерзання, при цьому глибина не має перевищувати 170 сантиметрів. Його товщина залежить від матеріалу, що використовується, об’єму стін, та від сили тиску конструкції споруди, яка передбачається.
У монолітного фундаменту (плита) – свої переваги та недоліки. Це адекватне рішення для невеликих за площею будинків, у яких немає високого цоколю. Але влаштування монолітного фундаменту, це підвищений розхід будівельних матеріалів та витрати, пов’язані з земляними роботами.
Цей тип фундаменту можна використовувати на пучинистих ґрунтах, оскільки плита, що залягає під всією будівлею витримує всі пересування та коливання ґрунту. Фундаментна плита може бути надзвичайно стійкою основою для стін як цегляного, так і каркасного будинків, а також зроблених з бруса будівель.
. . . . . . .
До позитивних якостей відносять можливість використання плити, як основи для облаштування підлоги першого поверху.
Технологія будівництва останніх років не виключає зведення будівель з легких конструкцій з плаваючим фундаментом. Його рекомендують використовувати у тих місцевостях, де залягання ґрунтових вод є невисоким, а також на насипних, важких пучинистих, слабо несучих ґрунтах.
Облаштування фундаменту починають з риття котловану півметра завширшки та глибиною у сімдесят сантиметрів, в який закладають перший шар бутобетону з арматурою з металевої сітки, далі – другий шар, після цього влаштовують цоколь. Далі фундаментна плита має відстоятися на протязі п’яти-семи днів у вологому стані та два-три дні у сухому.
В останні роки найбільш популярними є фундаменти на гвинтових та трубобетонних палях, головна перевага яких – висока точність встановлення та стабільна якість протягом багатьох років експлуатації. Зазвичай, пальові фундаменти – найкраще рішення у випадках ведення будівництва на нетривких пучинистих ґрунтах з високим рівнем ґрунтових вод.
Для гвинтових паль традиційною формою є бетонний стовп з нижнім кінцем, загостреним у вигляді конусу. Це дорогий різновид паль, який використовується переважно у промисловому та багатоповерховому будівництві.
. . . . . . . . . .
Палі в таких фундаментах впираються в більш тверді шари ґрунту, проходячи крізь слабкі та рухомі. На ці тверді шари ґрунту й передається навантаження від всієї будівлі. Кожна паля може витримати навантаження від двох до чотирьох тон. Потім горішні частини усіх паль з’єднуються балками, створюючи надійну жорстку конструкцію, яка дає можливість витримувати не лише вертикальні, але й горизонтальні пересування ґрунту.
Гвинтова паля, це порожня сталева труба, на яку наварена лопать особливої конструкції. Дякуючи лопаті паля загвинчується у землю на глибину не менш, як півтора метри. Палю загвинчують доти, доки вона пройде нестійкий шар. Далі всі палі підрізають на однаковому рівні, як вказано в проекті. Порожнини паль бетонують до рівня підрізання, а наземну частину вкривають антикорозійною речовиною.
Хоча фундаменти з трубобетонними палями, які досить ефективно опираються морозним здиманням ґрунту, а по характеристиках не поступаються залізобетонним палям, використовують, переважно, в промисловому будівництві, зараз все активніше ця технологія знаходить своє місце і в індивідуальному будівництві.
Ремонт та реконструкція фундаменту
Рішення про ремонт та реконструкцію фундаментів залежить від причин пошкоджень. Їх може бути декілька.
• Просідання ґрунту під будинком, внаслідок чого фундамент втрачає несучу здібність, а з-за підвищеної вологості втрачає стійкість. Частіше за все головною причиною всіх деформацій є порушення технології при закладенні фундаменту, наприклад не вираховування глибини промерзання або використання неякісних матеріалів.
• Зміни рельєфу, від чого на ділянку попадають ґрунтові та поверхневі води, які стають причиною руйнування фундаменту. В цьому випадку слід зробити дренаж – облаштування відбійного бар’єру. Тоді вода буде обходити будівлю по виритій траншеї, не затікаючи під фундамент. По периметру будинку треба зробити вимощення шириною шістдесят-вісімдесят сантиметрів, яка стане захистом від поверхневих вод.
• Для важких цегляних будинків при виникненні тріщини в стрічковому фундаменті, його санацію можна здійснити локально, тобто, в одному місці, не чіпаючи всю стрічку. Для цього підкопуються під конструкцію, вкладають арматуру, встановлюють опалубку, після чого підкоп заповнюють бетоном та роблять гідроізоляцію. Місце підкопу повинно мати довжину не більше вісімдесяти сантиметрів, а робити підкоп краще з двох сторін одночасно. При відновленні фундаменту дерев’яного будинку спочатку укріпляють ділянки по краях брусів або колод, а майданчик ремонтних робіт можна збільшити до двох метрів.
На сьогодні найбільш ефективним методом ремонту, відновлення або заміни фундаменту вважається використання гвинтових паль.
Ремонт роблять в три етапи. Перше – розвантажити будинок (зменшити його масу). Важкі речі та меблі треба кудись перемістити, в деяких місцях здійснити демонтаж підлоги. Потім під вінці підводять сталеві або залізобетонні балки з інтервалом півтора-два метри. Трішки піднімають балки потужними гідравлічними домкратами, виставляють будинок на тимчасові опори та звільняють його від старого фундаменту.
Другий етап – тестове буріння для визначення довжини та діаметру гвинтових паль. Розрахунок їх кількості роблять з урахуванням типу грунту та навантаження будівля на палі.
Третій етап – розмічання точок загвинчування паль вздовж капітальних стін. На готові палі слід наварити швелер або двутаврові балки, створюючи жорстку систему опор, на яку і спускають будинок домкратами.
Палі не змінюють свої фізичні властивсті на пртязі тривалого часу, та при адекватному догляді такий фундамент може простужити не менше ста років.
Процес ремонту фундаменту палями продовжиться не більше чотирьох днів. А, наприклад, роботи по облаштуванню стрічкового фундаменту займуть не менше двох тижнів. Перевага паль в цьому випадку – очевидна.