У дачників вельми популярними є садові стежки, які вимощені плиткою. Для їх облаштування не потрібні важкі підготовчі роботи, сама плитка легко укладається, тож вартість доріжки не дуже велика. Її можна і ще суттєво зменшити, якщо плитку виготовляти власноруч.
Є старовинний та відомий багатьом метод виготовлення бетонних деталей, заливаючи розчин у форму, зроблену зі цинкованої смужки та шматка поліетиленової плівки. Звичайно, простіше за все виготовити по цій технології плитку круглої (овальної) форми. Слід, назначивши потрібний діаметр, помножити це число на 3,14 та додати п’ятдесят міліметрів на замок. Замком у нашому випадку будуть два відігнуті кінця смуги по 25 мм кожний, які стягують саморізами.
Глибина форми, це ширина смуги, її треба обрати десь 50-60 мм. Оптимальним діаметром неармованої плитки є 350 мм. При більшому діаметрі плитку краще армувати металевою сіткою.
Дивіться відео ідеї меблів з дерев’яних піддонів своїми руками
Для плитки діаметром 300 мм потрібна смужка довжиною у метр (300х3,14+50=992). Для квадратної плитки 300х300 мм потрібна смуга 1,25 метри довжиною.
При такій технології, звісно, неможливо досягти точної геометричної форми. У квадрата, наприклад, кути будуть закругленими, а боки будуть випнути назовні. На бічній поверхні та ребрах з’являться зморшки від вкладеної плівки, але на якість плитки це ніяк не вплине, навпаки, додасть їй декоративності.
Щоб підготувати форму вигинають металеву смужку, або купують вже готову, з’єднують саморізами відігнуті кінці, вкладають всередину шматок поліетиленової плівки розмірами приблизно 600х600 мм, глибокі зморшки розпрямляють та заливають розчин.
На рівній поверхні складають форму, вкладають у неї поліетиленову плівку.
Залиту форму слід потрусити, а краще – піддати дії вібрації. Вібратор для цього купляти не треба, можна скористатися личкувальною машинкою вібраційної дії. Її на короткі періоди часу (20-30 с) притискають до верстаку, на якому стоять форми.
Форми слід розкривати не раніше, ніж через три дні, та ще стільки ж треба дати плиткам відлежатися у затінку, щоб вони набрали міцності.
Заливають розчин, а через три дні розкладають форму та виймають плитку – на її бічній поверхні видно декоративні нерівності, що залишили зморшки плівки.
Якщо при заповненні бетоном круглої або овальної форми вставити по діаметру перетинку з тої ж металевої смуги, то отримаємо «каміння» з покарбованою бічною поверхнею від зморшок плівки, яким можна викласти підпірну стінку альпійської горки, бордюр газону або міксбордера.
Якщо зважити, що урізки цинкованого заліза, а тим більше – поліетиленова плівка, є майже у кожного на дачі, а одна (а треба декілька) пластикова форма таких самих розмірів коштує десь 50 грн, то вигода тут є очевидною. Вже не кажучи про вартість готової плитки.
Приготування та пропорції розчину для тротуарної плитки
Приготування самого розчину для тротуарної плитки здійснюється за допомогою змішування наступних компонентів:
цемент марки М500, бажано білого кольору – 23 %;
дрібнофракційний річковий просіяний пісок- 20%;
гранітний щебінь фракцією 3-5 мм – 57% ;
дистильована вода – 40% від сухих компонентів;
рідкий пігмент – 700 мл / м2.;
пластифікатор для додання пластичності масі – 0,5% від цементу;
диспергатор для додання плитці морозостійкості – 90 г / м2;
Для того щоб отримати ідеальний склад розчину для тротуарної плитки важливо дотримуватися правильного співвідношення компонентів. Диспергатор і пігменти можна додавати за бажанням.
Розподіл пропорцій сухих складових ведеться окремо. Відсоток води враховується від загальної маси сухих компонентів. Кількість пластифікатора розраховується в співвідношенні з обсягом використовуваного цементу. Диспергатор і пігмент додаються шляхом їх розведення в воді. Для виробництва 1 м2 стандартної кольорової морозостійкої плитки товщиною близько 4,5 см буде потрібно приблизно 22 кг цементу, 19 кг піску, 54 кг щебеню, 9 л води і 110 г пластифікатора.