Вогкість, сирість – для будь-якої будівлі, це безперечний недолік та шкода, але найбільш від цих впливів страждає льох. Проявляється це у грибках, плісняві, обсипанні тиньку та неестетичних плямах на стінах. Косметичні заходи в цьому випадку досить недовготривалі, тому оптимальним є знаходження головної причини та її нейтралізація.
Одразу слід зазначити, що вирішити цю проблему задешево навряд чи вдасться. Навіть, якщо починати все спочатку, то льох, збудований за усіма нормами та рекомендаціями збільшить кошторис на будинок десь на третину. Тут і будівництво котловану на глибину не менше 1,6 метра, і термо-, і гідроізоляція. Особливо складний випадок, коли це приміщення передбачається збудувати нижче рівня ґрунтових вод. Тут не обійтись без багатьох шарів гідроізоляції, навіть зварних полотнищ, а це – недешево.
Але, якщо, не дивлячись на витрати, ви все ж, вирішили створити льох по всіх правилах, треба в першу чергу звернути увагу на гідроізоляцію, адже стіни льоха є частиною фундамента всієї будівлі, а волога, що усмоктується матеріалом руйнує його при замерзанні. Також від вологи може постраждати і арматура, якщо вона присутня в конструкції будівлі. Особливо важливе вирішення проблеми гідроізоліції у будівлях де ма місце високий рівень грунтових вод, та розташованих поблизу водоймищ. Визначити рівень грунтових вод можна за допомогою геологічного дослідження території будівництва. На цьому краще не економити.
Існують внутрішній та зовнішній типи гідроізоляції. Для льохів краще виристовувати зовнішній, бо в цьому випадку грунтові води будуть притискати ізоляцію до стіни, в той час, як внутрішню навпаки – відштовхує. Якщо ці роботи впроваджувати у вже збудованому будинку, це вийде набагато дорожче.
Види зовнішньої ізоляції поділяються згідно з методом нанесення ізолюючого матеріалу. Можна здійснювати ізоляційні роботи з використанням руберойда, ізола та гідроізола, а можна для цього використовувати синтетичні смоли, матеріали с полімерами, бітумні мастики. Технологія та послідовність виконання робіт визначаються від рівня ґрунтових вод.
Частіше за все зовнішню гідроізоляцію облаштовують наступним чином: перший шар обмазувальної гідроізоляції наносять на підготовлену (очищену та суху) поверхню, після чого облаштовують декілька шарів оклеювальної ізоляції, навхлистом не менш десяти сантиметрів. Якщо рівень ґрунтової води надто високий, слід захистити гідроізоляцію глиняним замком. Це зменшить тиск ґрунтової води на стіни та буде запобігати контакту води з гідроізоляцією.
Щоб захистити сокель, для якого характерно заглиблення в ґрунт не більш ніж на пів висоти, необхідно довести ізоляційні роботи до рівня над землею, приблизно на 20-50 сантиметрів. Бетон для підлоги також слід класти на шар глини. Найкраще відводити воду від зовнішньої поверхні стін за допомогою геотекстиля або шипованої мембрани, у якої присутня дренажна порожнина, яка сприяє транспортуванню вологи у загальну дренажну систему.
До переваг усіх систем гідроізоляції, що використовуються нині слід віднести те, що вони не дають усадку, економічні, не пропускають вологу, екологічно чисті, та виявляють стійкість до агресивних середовищ.
У кожного з типів гідроізоляції є і свої недоліки. Для ізоляції, яка здійснюється методом обклеювання характерні температурні обмеження – роботи не можна вести при температурі повітря менш ніж 100С. Виконання цих робіт потребує своєї підвищеної кваліфікації. Високі вимоги і до підготовки поверхні (виправлення нерівностей більших за два міліметри, сушка, ґрунтування). Недоліками обмазувальної гідроізоляції є втрата еластичності бітумом вже через п’ять років експлуатації, небезпека роботи, адже склади прийдеться нагрівати до 120 градусів. Крім того на ці шари негативно впливають температурні деформації. Деякі типи обмазувальної ізоляції також потребують попереднього ґрунтування.
Якщо ви вирішили зробити також і внутрішню гідроізоляцію, то її слід робити лише із свіжим бетоном, а сам матеріал має бути проникаючого типу. При його використанні виникають активні речовини, які дозволяють закривати пори бетону на глибину до півметра. Це дозволить утримувати тиск ґрунтових вод до 13 кг/см2. Ця ізоляція не ушкоджується від механічних впливів. При товщині шару до трьох міліметрів витрата матеріалу складе приблизно вісімсот грамів на квадратний метр.
Ще один тип матеріалів для внутрішніх гідроізоляційних робіт – цементні та цементномінеральні гідролізуючі основи з підвищеною адгезією до будь-яких поверхонь. Працювати з ними – безпечно і легко. Вони розводяться водою, їх можна наносити на вологі поверхні. Але ця гідроізоляція чутлива до температурних коливань.
Основні теплові втрати будинку здійснюються крізь підземні приміщення, тому там має бути присутня хороша теплоізоляція. До того ж таке облаштування дозволять захистити його стіни від промерзання, виникнення вологих плям та плісняви. По логіці здається, що утеплювати льох краще як з внутрішнього, так і з зовнішнього боку. Але фахівці рекомендують зупинитися на зовнішній суцільній тепловій ізоляції. І навпаки – утеплювати льох зсередини слід лише тоді, коли зовнішнє утепління неможливе з технічних причин. Зовнішня теплова ізоляція містить у собі функції як утеплення, так і захисту гідрозахисного шару від будь-яких ушкоджень. Якщо ж теплоізоляційний шар облаштовувати на внутрішній поверхні стіни, то пара, що проходитиме скрізь нього назбирається у вигляді крапель на поверхні стіни. А це – вологість, неприємний запах, патьоки на стінах. Ці недоліки при тому мають властивість накопичуватися.
Дивіться відео ідеї меблів з дерев’яних піддонів своїми руками
Для зовнішньої теплоізоляції потрібний утеплювач, який не зминається під вагою ґрунту та не всмоктує вологу. Цим вимогам відповідає, наприклад, екструдований пінополістирол. Мінеральна вата тут не витримує параметру стійкості до механічних впливів від ґрунтових навантажень. Роботи з утеплення дозволяється розпочинати лише через п’ять днів після закінчення облаштування гідроізоляції льоху. Утеплювач треба наклеїти безпосередньо на шари гідроізоляції за допомогою бітумної мастики. Заборонено використовувати гарячі склади при приклеюванні утеплювача. Плити Утеплювача вкривають крапками холодної бітумної мастики та притискають їх до поверхні стіни. Тут важливо, щоб плити були однакової товщини, а відстань між ними наближалась до нуля. Причому приклеювання до стін льоху теплоізоляції потрібно лише для виставлення їх у проектне положення, оскільки у робочому положенні вони фіксуються ґрунтовим тиском. Щоб захистити утеплювач від механічних пошкоджень при засипанні та трамбуванні ґрунту слід обирати рівні азбоцементні плити.
Теплова ізоляція в стані забезпечити температуру у приміщенні в діапазоні 5-10 градусів, навіть при відсутності опалення, що дозволить вирішити усі проблеми пов’язані з вологістю у льосі.