В наші дні, коли на шляхах неспокійно, а грошей на зайву телекамеру біля дверей немає, захиститися від непроханих гостей допоможе дверне вічко – це необхідність, продиктована нашим суворим часом. Коштує воно не дорого, а встановити його можна й власноруч. Але є й деякі тонкощі у цій роботі.
У продажу можна спостерігати розмаїття цих оптичних захисних приладів – і по конструкції, і по розмірах і по ціні. В принципі обрати можна будь-яке вічко, головне, щоб його розмір відповідав товщині полотна вхідних дверей. Але цей розмір у більшості моделей регулюється у широкому діапазоні.
Вічка для дверей бувають різними.
. . . . .
Бажано також, щоб кут поля зору вічка був не менш, ніж 170 градусів (це – ширококутні вічка). Тоді той, хто стоїть за дверима не сховається від вас, навіть, якщо притиснеться до стіни. І ще – краще, щоб зовнішня лінза була виготовлена з скла, а не з пластику. Скло міцніше, тож прослужить довше.
Щоб не зіпсувати облицювання поверхні дверей при розмічанні, на потрібній висоті клеять смугу паперової, наприклад, монтажної стрічки. На ній олівцем або фломастером помічають розташування центру отвору під вічко.
Міряють діаметр, на який садиться вічко у деталі з внутрішньою різьбою, обирають свердло (краще – шнекове) трішки більшого діаметру.
Простий метод: досить прикласти до дверного полотна дзеркальце, та будь-яке відхилення свердла від нормалі одразу кидається у вічі.
Просвердлюють тіло дверей лише до того моменту, коли напрямний центр інструменту вийде назовні, після того свердління продовжують з протилежного боку. Так можна захистити двері від сколів шпону на лицьових поверхнях.
Вічко розкручують на дві частини, одну (із зовнішньою різьбою) вставляють з зовнішнього боку дверного полотна, а другу відповідно (з внутрішньою різьбою), вставляють з протилежного боку та скручують їх вручну.
Затягають вічко, використовуючи шліци на внутрішній його оправі. Щоб не зірвалася закрутка, її робоча частина має надійно входити в обидва шліци. Замість закрутки можна взяти сталеву пластину відповідної ширини.
