Фахівці з спортивного виховання стверджують, що дітей треба привчати правильно падати з самого раннього віку, доки ці знання не перейдуть у рефлекси. Для цього рекомендовано зробити особливу гірку – спортивне знаряддя. Можливо, така гірка, зроблена власноруч буде не досить привабливою, порівняно з промисловими зразками, але вона зручна та проста у виготовленні.
По-перше, вся конструкція виготовляється з дерева, при тому цінна деревина тут не потрібна. Тобто, її може виготовити будь яка людина, яка має навіть первині теслярські навички та не дуже багато грошей. По-друге скласти у компактний пакет або розкласти всю конструкцію можна за пару хвилин. Це дуже цінна властивість, наприклад, для малої квартири. По третє, коли дитина виросте, зовсім не жалко буде розставатися з недорогою річчю.
Розміри цього спортивного куточка можна не позначати, оскільки вони у великій мірі залежать від віку дитини та ваших архітектурних фантазій. Основа будови – чотири вузла-панелі, які складають, як звичайну драбину. Дві з них – несучі та складаються з досить крупних круглих заготівок. (Стояки мають діаметр 50-60 мм, а поперечки – 20-30 мм). Складання здійснюють у шип за допомогою клею та додатково закріплюють цвяхами. Бильця на кінцях мають закріплені хомути листового заліза завтовшки у півтора-два міліметри. Внутрішній діаметр хомутів дорівнює діаметру стояків.
Для кріплення панелей знизу знадобляться ще дві розпірки з подібними хомутами. Гірку виготовляють з декількох дошок у щит, згори обивають полосою ДВП та вкривають нітрофарбою у три-чотири шари.
Не можна залишати голівок цвяхів та будь-яких дефектів на її поверхні. По боках її укріплюють невеличкими бортиками. Для підвішування гірки на поперечках комплексу слід облаштувати на ній дві скоби з заліза, або зробити дерев’яні гачки.
Підлогу краще вирізати з суцільного шматка ДВП, але можна й дошки скласти у щит. По її кутках робляться вирізи для стояків. Ніяких особливих кріплень тут не треба, вона спирається на поперечки несучих панелей. Згори вона надійно зафіксована бильцями. В самі підлозі можна просвердлити отвори для кріплення спортивних знарядь.
Бильця мають фіксуватися на стояках за допомогою скобок, які вигинають сталевого дроту або звичайних цвяхів. Необхідні отвори для цього краще свердлити після остаточного складання конструкції. Тоді не потрібне буде додаткове припасування.
У розкладеному вигляді бильця надягають на несучі панелі згори, а розпірки – знизу. В результаті одержуємо компактний плаский пакет з чотирьох елементів – двох стояків, гірки та підлоги. Щоб перевести спорт-куточок у робочий стан треба зробити всього декілька нескладних маніпуляцій, які не займуть багато часу.
Куточок можна використовувати й як шведську стінку, різнорівневу гірку, ігровий майданчик, а під підлогою модна навішати різних споряджень – канати, гойдалку, кільця та т. ін.
Цікаве відео на нашому каналі: Фігурки з фанери для саду
Що стосується тренувань правильного падіння, тут треба бути поступовим та підтримувати постійну цікавість у дитини. Знизу треба класти м’який матрацик, а сама гірка спочатку має бути встановлена під невеличким кутом – хай мале звикає. Далі крутизну треба збільшувати, встановлюючи гірку на вищі поперечки. Треба навчити дитину не просто скочуватись на матрацик, але й перевертатися на ньому через голову. Всі дії малого спортсмена обов’язково мають бути підстрахованими, особливо падіння та перевороти. Для кращого ковзання треба зшити дитині штанці з міцної та гладкої тканини. Коли скачування з падіннями будуть засвоєні треба потроху (на один-два сантиметри) піднімати нижній край гірки, підкладаючи бруски. Поріг, який при цьому з’явиться буде необхідним елементом подальших складніших вправ. Поступово висоту поріжка можна довести до 10-15 см.
Але завдань, які дитині не під силу, назначати не треба. Не треба гнатися за метрами та секундами, головне – підтримувати цікавість дитини до цих занять.