Для переділення приміщення в якості матеріалу для перегородок можна використовувати цеглу, піноблоки, гіпсоблоки, керамзитові блоки та гіпсокартон.
Важливим недоліком цегли у цьому випадку є його вага. Це вимагає ствердження проекту у БТІ, якщо ці роботи провадять у квартирі. Але й крім того, вага матеріалу додає проблем з підйомом, транспортуванням та кваліфікаційними вимогами.
З позитивних якостей цегли можна зазначити надійність та тривкість конструкції з цегли, на яку можна навішувати багато різних, в тому числі і важких речей. Така перегородка має непогані звуко- та вологостійкі властивості, тобто це саме те для ванної кімнати.
Піноблоки, порівняно щільний газобетон D600 – вчетверо легший ніж цегла і тут погодження з проектувальниками будинку тут не треба. Цей матеріал легко обробляється, і зробити перегородку з нього можна і власноруч. Вага піноблока вказаних розмірів – 23,4 кг, в одному кубометрі іх 27 штук.
Є й недоліки, наприклад, будь-яке кріплення на цій перегородці має здійснюватися за допомогою особливих деталей кріплення, обмежується і маса навішаних речей. Посередні звукоізоляційні властивості. Матеріал крихкий та не досить міцний. При неякісній кладці вібрації або просідання фундаменту можуть призвести до створення тріщин у перегородці. Внаслідок підвищеної гігроскопічності матеріал при збільшенні вологості може зруйнуватися, тобто для ванної кімнати знадобиться надійна гідроізоляція.
Майже такі ж якості мають і керамзитні блоки – це клас легких бетонів, куди замість шутеру кладуть керамзитові зерна. Вручну цей матеріал не обробити, а для його кладки краще скористатись послугами фахівця. Трішки міцніше газобетону.
. . . . . .
Гіпсові пазогребенні плити мають всього сто міліметрів товщини та стик йде по лінії паз-гребінь. Блоки закріплюються за допомогою клею для гіпсу, що дає в результаті легку суцільну перегородку.
Проріз для дверей тут приходиться робити з окремим каркасом для зміцнення конструкції. Звукоізоляція досить слаба.
Зовсім інша конструкція – каркасна, дерев’яна або металева, що обшивається листами гіпсокартону. Це сухе складання, лише на фінішному етапі використовується шпатлювання. Така конструкція у звичайному виконанні – слаба, звукопроникна, на неї не можна нічого навісити, а від удару вона гудить.
Але більшість цих проблем вирішується за рахунок подвійного використання матеріалів. Трішки розширивши перегородку, можна змонтувати два незалежних каркаси, між яких можна вкласти суцільний шар поролону, мембран або якогось іншого звукоізолятору. Крім того, можна встановити подвійний лист обшиття.
Цікаве відео на нашому каналі: Фігурки з фанери для саду
До головних правил монтажу перегородок можна віднести облаштування прилягання на стелі, підлозі, стінах, які слід очистити та заґрунтувати. Після того розмічаються місця встановлення та позначаються проекції перегородки на підлозі. Перегородка не має передавати навантаження зі стелі на підлогу, тому треба подбати за зазор у два сантиметри під стелею, який слід забити утеплювачем та закрити легким плінтусом, що наклеюється
Необхідне й армування одним-двома арматурними стрижнями через кожні чотириста-п’ятсот міліметрів.
Зв’язок з бічними стінами створюється шляхом забиття арматури перегородки в ці стіни. Можливе використання й пласких закладних елементів, які прикріпляються анкерами до несучих стін.
. . . . . . .
Цегляну перегородку роблять переважно в приватних будинках. Звичайною ж практикою для квартир є використання газобетону або подібних легких габаритних блоків.
Якщо важливою є вимога звукоізоляції, але цеглу встановлювати не можна, слід встановити подвійну гіпсокартонну перегородку заповнену звукоізоляційними екологічними матеріалами. Якщо потрібна легка перегородка лише для розподілу площі, без проблем зі складанням, оберіть звичайну гипсокартонну перегородку.