Звукоізоляцію у приміщенні можна облаштувати за допомогою мінеральної вати, матеріалу Тексаунд, поролону, акустичного тинькування.
Мінеральна вата
Зроблену з базальтових волокон вату встановлюють на стіну або стелю традиційним методом, тобто з використанням металевих чи дерев’яних лат (решітки). Дерев’яний каркас з брусків в цьому випадку вважається кращим, оскільки метал краще проводить звуки ніж дерево.
Спочатку вирівнюють та ґрунтують поверхню, наносять розмітини, позначаючи олівцем місця розташування деталей каркасу. Знаючи, що звичайна ширина матів базальтової вати – п’ятсот міліметрів, відстань між напрямними елементами має бути міліметрів 450-480, у противному випадку мати триматися не будуть. Здійснюючи монтаж, слід не забути прокласти між брусками та стіною демпферну прокладку, яку можна зробити з тої ж мінеральної вати або повстини.
Металевий профіль закріпляють на особливі підвіси, в який шар звукоізоляції вже передбачений.
Останній етап – монтаж зовнішнього оздоблення. Зазвичай це вагонка або гіпсокартон.
Тексаунд
Цей матеріал можна ставити на різні поверхні, у тому числі і тиньковані. Але основу треба вирівняти, а також обробити ґрунтовкою. Простіше за все монтувати мембрану з шаром клею. Якщо такого шару немає, користуються монтажним клеєм, який наносять як на саму мембрану, так і на стінку. Полотно щільно притискають до стіни та проходяться по ньому валиком, прибираючи повітряні пузирі та роблячи більш ефективним зчеплення зі стіною матеріалу Тексаунд. Слід знати, що смуги Тексаунду мають клеїтися без зазору, заходячи один за один приблизно на п’ятдесят міліметрів. Щоб краї щільно зійшлися треба промазати їх рідкими цвяхами та припаяти за допомогою газового паяльника.
Цей матеріал є досить важким, тому на стелю його монтують невеличкими листами, фіксуючи їх тарілчастими дюбелями.
Потім на шар Тексаунда слід встановити лати (решетіння), які обшиваються плитами гіпсокартону.
Поролон
М’які плити з поролону досить легко клеїти на рідкі цвяхи, непогане рішення й двосторонній широкий скотч. Для укладання фінішного покриття, як завжди, складають дере’яний каркас з брусків або профілю з металу. Напрямні закріпляють на підвісах, прикручуючи їх до стіни просто крізь приклеєний поролон. Каркас монтують так, щоб він знаходився на відстані міліметрів 50-60 від стіни. Якщо поролон має рельєфну поверхню гайки лат розташовують безпосередньо в заглибленнях об’ємного малюнку. Зверху складеного каркасу укладають покриття (дерев’яні панелі, гіпсокартон, та т.ін).
Тинькування
Обираючи суміш для тинькування слід визначити – для якого засобу нанесення вона призначена. Деякі види сумішей призначені лише для машинної роботи.
Вирівнявши поверхню, зафіксуємо на стіні дрібну сітку. Це підсилить здатність речовини до поглинання шумів. Металеві маяки використовувати в роботі не можна, оскільки метал надто добре проводить звук.
Оздоблення слід здійснювати поступово – за один раз наносити шар не більше десяти міліметрів завтовшки. Наступний шар укладають лише після повного висихання попереднього. Склад, що нанесли, вирівнюють за допомогою правила, зайве прибирають напівтером.
При фінішному покритті стін користуються будь-якою декоративною сумішшю.