Головне в на цьому етапі реконструкції – крок за кроком додержуватися рекомендацій, тоді й у новачка не виникне труднощів у підготуванні та облицюванні стін.
Облицювання стін
- У якості підкладки використовують гіпсокартонні плити
- Якщо стіни точно вертикальні та відносно прямі, їх можна облицювати за два дні, включно затирання швів на плитці
- У плитках, що випускають у наш час, часто-густо на ребрах є тиснення, тобто відпадає необхідність у використанні пластикових хрестиків, які потрібні для забезпечення однакової ширини швів
Розчин для зашпарування швів слід обирати відповідно до ширини шва.
Основу під плитку (плити з гіпсокартону) пришивають до стояків, шви шпаклюють та одразу затуляють тканою стрічкою і вирівнюють.
Щоб знайти початкову точку на стіні позначають найнижчу точку, а над нею, на висоті, що дорівнює ширині плитки, проводять лінію. При такому способі розмічання укладання на стіні закінчиться цілою плиткою.
На гіпсокартоні маркером проводять пряму лінію, з якої почнеться встановлення перших цілих плиток. Зубчастим шпателем наносять клей на стіну та починають укладання.
Губкою вкривають шви між плитками рідким розчином затирки
Зубчастим шпателем наносять клей вздовж азбоцементної плити шаром однакової товщини. Першою облицьовують найширшу стіну.
Під час роботи періодично перевіряють горизонтальність укладання та прямий кут між плитками. Приблизно через десять хвилин після застигання розчину вологою губкою зі закругленими краями діагональними рухами відчищають плитку від залишків затирання.
Настеляння підлоги
Вирізають гіпсокартон згідно з конфігурацією підлоги, після чого знімають його та зубчастим шпателем наносять клей на чорнову підлогу. Після цього кладуть плиту та прикріпляють її до чорнової підлоги цинкованими шурупами. Роботи по вкладанню плитки на підлогу починають з визначення середини протилежних стін та відбиття крейдяної лінії по цих позначках. Те ж саме роблять для двох інших протилежних стін. Таким чином визначають центр приміщення.
Починаючи від позначеного центру плитки розкладають по підлозі. Положення центральних плиток регулюють таким чином, щоб на крайніх плитках підрізання не були дуже великими. Зубчастим шпателем ретельно розподіляють розчин клею на підкладці з гіпсокартону.
Для міцного встановлення плитки її треба укладати обережними обертальними рухами. Щоб шви були однаковими, між плитками встановлюють пластикові вставки.
В залежності від особливостей ванної кімнати можливі ситуації, коли розчин прийдеться мазати на саму плитку. Щоб намазати розчином тильний бік плитки, спочатку наносять розчин пласким ребром шпателя, а потім розподіляє його зубчастим ребром.
Щоб відрізати плитку її розмічають та різаком для плитки за один хід прорізають лінію розлому. Далі натискають на ручку різака та відламують плитку вздовж прорізаної лінії. Для підрізання плиток навколо прорізу для зливу та труб водопроводу користуються гострозубцями. Для довгих складних прорізів використовують алмазний інструмент.
Настелену плитку залишають на ніч, після чого на підлогу наносять рідкий розчин затирання та розподіляють його по всі поверхні підлоги гладилкою. Розчин затирання має вистигати за 10 хвилин. Після цього плитку протирають мокрою губкою з округленими кутами.
Одним з секретів довгої експлуатації плитки на підлозі є міцна чорнова підлога. Якщо ремонт здійснюється в приватному будинку, перевіряють, чи не рипить підлога, та при необхідності прикріпляють шурупами чорнову підлогу до лагів, звертаючи особливу увагу на місця, де ходять найбільше – раковина, ванна, унітаз. Використовують шурупи для сухої штукатурки довжиною 40-50 мм з шагом у 150 мм.
Перепади висот між підлогами ванни та сусідніх приміщень мають бути мінімальними.
Для визначення кількості плитки вираховують площу підлоги, додають 5-10% на помилки та невдалі розрізання. Якщо плитка у ванній кімнаті кладеться діагонально – відходів буде більше – 10-15%.