У північних країнах сніг здавна використовували для будування осель. У нас з цим прикладом можна організувати цікаву зимову забаву, не лише для дітей, але й для дорослих, і будувати ескімоське житло – іглу.
Для цього краще використовувати сніг який вже злежався, тобто, десь у другій половині зими. Хоча спробувати себе у ролі ескімоського будівельника можна будь-коли, аби сніг був.
Іглу бувають дуже великими, куди може вміститися до двадцяти людей, інколи їх з’єднують між собою тунелями. Але ми спробуємо збудувати невеличке «дитяче» іглу. Для цього знайдемо зручне місце для будівництва – невеличку галявину, десь вісім метрів у діаметрі. Але глибина снігу при цьому має бути десь сантиметрів сорок. Можливо, краще зайнятися цим десь у Карпатах.
Іглу – ескімоське житло із снігу
Спочатку знадобиться палиця та мотузка довжиною не менше радіусу майбутньої снігової хати. Оскільки довго жити у цьому іглу ми не збираємося, досить обрати діаметр цієї споруди у три метри, тобто мотузка повинна мати довжину півтора метри, щоб, прив’язавши її до палиці, намалювати з допомогою такого ескімоського циркуля коло діаметром у три метри. Це – межі іглу, які слід утоптати, як і все те, що знаходиться всередині кола.
Після цього починаємо виробляти будівельні блоки зі снігу. Їх можна нарізати лопатою, або ножівкою, адже щільний сніг добре розпилюється цим інструментом. Блоки міцні, їх можна спокійно переносити і вони не ламаються.
Робити блоки та будувати краще вдень, коли поверхня снігу на сонці трішки відтане – такі блоки краще зчіплюються один з одним при укладанні. Переморожений сніг краще не використовувати, він погано зчіплюється а при низьких температурах стає ламким. Щоб не дуже важко було носити блоки не слід робити їх розміром більше 50 см. Форма блоків – рівнораменна трапеція – їх укладають в стіну вузькою основою догори, це допоможе сформувати купол.
В руках блоки краще не носити, щоб вони не розсипалися. Для цього краще використати лопату, шматок фанери або ДВП.
Підготувавши деякий запас блоків, починають зводити стіну. Її будують по колу, ряд за рядом, завалюючи досередини.
Блоки укладають по колу, ряд за рядом. З другого ряду блоки починають завалювати всередину для створення куполу.
Ніяких додаткових зв’язувальних речовин для закріплення блоків не потрібно, вони тримаються силою тертя та власної ваги, а вночі ще й змерзаються та зміцнюють будівлю. Для укладання верхніх рядів розміри блоків слід поступово зменшувати. Вертикальні стики блоків у сусідніх рядах не повинні збігатися, дякуючи чому збільшується міцність кладки і тріщини у стіні з’являтися не будуть. При укладанні блоків слід лопатою підрізати все, що буде заважати їх стикуванню.
У верхніх рядах встановлюють блоки менших розмірів. Отвір, який залишився згори, перекривають блоком, який вирізають спеціально.
Готова споруда зовні трішки нагадує снігову копу. Щоб зміцнити будівлю, можна обсипати її зовні снігом, намагаючись загладити шви. Щоб сніговий будинок дійсно був подібний до житла ескімосів, після завершення робіт у куполі можна дуже акуратно пробити отвір для вентиляції (диму від вогнища).
В кінці іглу присипають снігом. Всередині іглу вдень поступає світло крізь напівпрозорі снігові блоки.
Тепер слід піклуватися про вхід до житла. Вхідний тунель риють у кучугурі снігу з зовнішнього боку іглу та закінчують його отвором внизу будівлі. Якщо шар снігу невеликий, то в стіні іглу прорізують вхідний отвір, а до нього викладають коридор, перекритий склепінням зі снігових блоків.
Невірно буде залишати у якості входу просто отвір в стіні – тунель перед ним є своєрідним тамбуром та перешкоджає переохолодженню іглу.