Основні умови різання скла
Рівна та стійка основа. В домашніх умовах важко обшити стіл фетром або повстиною, щоб скло не дряпало поверхню скалками та не ковзало по ній. Тож можна просто вкласти декілька шарів газет.
Наявність якісної лінійки. У склярів-професіоналів є особливі лінійки з присосками, але в домашніх умовах краще наклеїти на просту сталеву лінійку тонку гуму (смужкою) або той же шматок стрічки з ізоляції, щоб не було ковзання лінійки по склу коли склоріз пересувається вздовж неї.
Скло має бути чистим (принаймні у зоні лінії розрізання).
Ролик треба змочувати, фахівці для цього мають спеціальні рідини. Вдома можна скористатись очищеним гасом. Сучасні склорізи мають резервуар, у який заливають рідину. При різанні рідина має можливість потрапляти на ріжучий ролик. У інших моделей ролик змащують безпосередньо перед різанням. Використання гасу або спеціальних рідин збільшує час роботи ріжучого ролика, понижує рівень створення скляного пилу та сприяє рівнішому різу.
Не можна дуже сильно склорізом натискати на скло: при пересуванні по склу склоріз має «співати» (так говорять склярі), а не скреготіти.
Лінія різу не може перериватися. Декілька разів проводити роликом по одній лінії не можна ні в якому разі. Від цього ролик склоріза практично одразу псується.
На товстому склі початок та кінець різу знизу простукують маленьким молотком, після чого, сумістивши різ з кромкою столу, обома руками відламують його.
Розламування скла
Надрізане скло товщиною 2-4 мм (тонке) краще розтягнути руками (пальцями). Саме розтягнути в протилежні боки, при такій технології буде рівною лінія розлому та не буде «косинок»по кутах скла. При відламуванні товстого (завтовшки 5 мм та більше) скла таке вже неможливе – не вистачить сил. В цьому випадку треба попередньо простукати зі зворотного боку початок та кінець різу маленьким молотком. Після цього скло кладуть так, щоб різ точно збігався з краєм столу, згори скло фіксують рівною дошкою і парою струбцин та, схопивши обома руками частину скла, що відокремлюють, різко згинають її донизу. Важлива умова –руки мають рухатись точно одночасно. Щоб відламати вузькі смужки скла використовують спеціальні щипці.
Обробка кромок скла, які щойно обрізали
Коли вже скло вирізане та має потрібні розміри, залишається небезпека порізатись його гострими кромками. Тож їх треба притупити. В аматорських умовах для цього можна скористатися:
- всім знайоми бруском, яким точать ножі – добряче змочивши його водою можна досить ефективно обробити гострі кромки
- кутковим бруском, що має алмазне напилення – ним зручно обробляти гострі кромки скла одразу з обох боків
- губкою для ручного шліфування скла, на якій нанесене алмазне покриття
- механізований метод передбачає обробку кромок скла за допомогою шліфувальної насадки на дриль, це еластичний круг, що має липучку для клеєння шліфувальної шкірки
Свердління скла
Інколи виникає потреба свердлити отвори в дзеркалі або склі, та для цих операцій виробляють особливі свердла.
Обов’язковим постулатом при свердлінні скла є встановлення дрилю на свердлильний стояк. Якщо необхідно свердлити отвори невеличкого діаметру (менші за 2,5 мм), згодиться популярна нині бормашина, але її також слід закріпляти в стояку.
При свердлінні скла дриль або бормашину обов’язково встановлюють в свердлильний стояк. Зручно подавати мастильно-охолоджувальну рідину з використанням шприца. Кільце з пластику потрібне щоб утримати рідини в місці свердління.
Скло свердлять обов’язково використовуючи мастильно-охолоджувальну рідину, яка охолоджує свердло, хоча можна скористатися і водою.
Є свій порядок свердління. На першому етапі свердлять скло з одного боку, обробляючи десь дві третини товщини. Далі його перевертають, свердло суміщають з центром отвору та свердлять до кінця. Це дає можливість уникнути відколів навколо отвору.