Головне в тепловому комфорті в хаті не стільки кількість тепла, що виробляють опалювальні прилади, скільки ефективність утеплення будівлі.
Важливо, що з сучасними утеплювачами можливо створювати будівлі з порівняно тонкими стінами, від чого зменшується навантаження на фундамент та вартість будівництва.
Відомо, що найбільше витікання тепла здійснюється крізь стелю, вікна, двері. Але більшість тепла Все ж уходить крізь стіни (30-40%) (Малюнок А). Останнім часом на ринку з’явилися високоефективні теплоізолятори. Серед них кам’яна вата з гірничих порід базальтової групи, Penocom, основою якого є термореактивні смоли, адгилін, який заміняє 18 см цегляної кладки, Ceresit, що являє собою замкнену систему з тонким шаром захисного тиньку та закріпляється зовні будівлі, піно-скло – пористий паро- та водонепроникний матеріал, ISolon – ізолятор на основі поліетилену та інші.
До нових розробок має відношення і рідка теплоізоляція, яка дає можливість «дихати» стінам, одночасно захищаючи їх від надмірної вологи. У неї низька теплопровідність та на будь яку поверхню вона наноситься як звичайна фарба. Це унікальні за якістю рідкі надтонкі ізоляції: Astratek, Alfatek та керамічна ізоляція «Броня».
Дякуючи мікропористій структурі вони відбивають та розсіюють 76-80% теплового випромінювання. На поверхні наносять за допомогою фарбопульту.
На погляд фахівців найбільш ефективною є базальтова вата, яка дає можливість гарантовано захистити будинок від непотрібного обміну теплом з зовнішнім середовищем. Форма матеріалу зберігається десятиліттями, він екологічний та пожежобезпечний, що важливо для житлових приміщень.
Ефективність теплоізоляції напряму визначається її товщиною, яку розраховують зважаючи на кліматичні умови та коефіцієнт теплопровідності матеріалу. Для більшості наших регіонів рекомендована товщина шару базальтової вати – сто – сто п’ятдесят міліметрів.
Для кожної конструкції будинку обирають утеплювач не лише по теплових та ізоляційних характеристиках, але й по спроможності витримувати певні навантаження. Так, обираючи утеплювач для тинькованих фасадних систем, слід оцінити міцність його шарів на відривання, тому що він має роками витримувати вагу тиньку. Для матеріалів, що використовуються для теплоізоляції пласких покрівель, потрібна міцність на стиснення та опір точковому навантаженню, щоб вони не руйнувалися від тиску снігу або від ходіння людей.
Для утеплення конструкцій котеджів, що не навантажуються, деякі фірми розробили для утеплення покрівель з ухилом, міжкімнатних перегородок, міжповерхових перекрить та інших конструкцій, де на матеріал не діють механічні навантаження різноманітні легкі плити. Для використання в вентильованих фасадах спеціально були створені плити ТЕХНОВЕНТ. Якщо планується облаштування тинькованої фасадної системи, то для неї розроблені плити ТЕХНОФАС, які мають високу міцність на відрив шарів. Для пласкої покрівлі, яку можна облаштувати у приватному будинку на верандою або прибудованим гаражем, створені плити високої міцності ТЕХНОРУФ, як здатні витримати важкі точкові навантаження.
. . . .
Утеплення житла треба починати з гори, тобто з даху. Тенденція перетворювати горище на житлове приміщення – мансарду, потребує адекватного укладання утеплювача, здійснюючи його захист від вологи та конденсату, який виходить з стін теплого приміщення, що розташоване нижче. На малюнку 1 зображена конструкція мансарди, з захистом утеплювача спеціальною мембраною від внутрішніх парів. Утеплювачі та мембрани закріплюють на дерев’яні бруски каркасу та крокви, саме між ними встановлюють плити утеплювача чи розпиляється пінополіуретан. Він легко проходить у всі важкодоступні місця конструкції. Такий принцип дії теплоізоляції називають ефектом теплового дзеркала, яке відбиває 70-80% тепла назад у приміщення.
В будинках з сумісним дахом теплоізоляцію розміщують в простору між кроквами (малюнок 2,3).
Теплоізолятор відокремлений від покрівлі (металочерепиці) гідроізоляцією для запобігання проникненню вологи та дощів, а від внутрішніх приміщень – пароізоляцією, після чого ставиться оздоблювальний матеріал (вагонка, панелі з ПВХ, гіпсокартон тощо). (малюнок 3).
Огороджувальні конструкцію будинку – стіни, крізь які втрачається більша частина тепла, тож вони потребують ефективного теплозахисту для проживання у комфорті. На малюнках 4,5,6 видно, як забезпечується оптимальний тепловий клімат у приміщенні.
Щоб утеплити цегляні стіни використовують плитний утеплювач, який закріпляють на стіні, але відокремлюють від неї гідроізоляційною плівкою. Зсередини приміщення плити утеплювача захищені пароізоляцією. Створюється такий собі «пиріг», який потім закривають тинькуванням або гіпсокартоном по яких далі здійснюється чистове оздоблення інтер’єру.
В будинках з дерев’яними стінами (малюнки 5 та 6), теплову ізоляцію роблять по тій же технології за допомогою утеплювача. Різниця – в цегляному будинку переважно застосовують теплоізоляцію мокрим методом, який не потребує пароізоляції, а залишає товщину стіни будинку проникною для пари, а зовнішній шар суміші, якою клеять, є гідро ізолюючим, що захищає від безпосереднього проникнення води (малюнки 5,6).
Дуже важливим є утеплення холодної підлоги. Це вирішується утепленням конструкції підлоги, де утеплювач укладають між лагами. Зверху кладеться фольгою догори фольгований пінофол або пароізоляційна плівка.
Знизу під теплоізоляцію підстилають гідроізолюючу мембрану. Запаковавши таким чином теплоізолятор, настеляють дошки підлоги, прибиваючи їх до лагів.
Утепливши підлогу, можна приступити до створення теплового контуру перекриття на горищі. Тут теж у якості утеплювача використовуються м’які волокнисті рулони та плити, адже тут відсутні механічні навантаження на матеріал. Послідовність тут така: знизу пароізоляція, згори – гідроізоляційні мембрани, вкриті дошками, це дозволить пересуватися по перекриттю, не пошкоджуючи утеплювач.