Останнім часом у продажу на ринку з’явилось немало мангалів та печей барбекю, більш декоративного, ніж практичного застосування, але для них є характерним жорсткий режим експлуатації, використання деревного вугілля або торфофабрикатів, адже відкрите сильне багаття провокує до розтріскування та руйнування бетонних складових. Інша особливість – вузька спеціалізація – найчастіше вони призначені лише для запікання на грилі.
Тому, можливо, краще зробити пічку своїми руками, використовуючи цеглу, стійку до високих температур, де можна готувати страви всіма можливими методами, а також випікати хліб.
В традиційних пічках для випікання хліба використовують жар нагрітої цегли, і цим досвідом слід скористатися. Коли таку пічку протоплюють сильно нагрівається шамотна цегла топки, челюсті труби та додатково – варильна плита. Дякуючи цьому в топці може довгий термін зберігатисяся температура, якої вистачає для випікання хлібобулочних виробів.
Варильна камера перекривається так званою пічною опанчею. В цій камері температура підтримується розігрітими чавунною плитою та внутрішніми стінками. Тут тепло зменшується швидше, чим в топці, та при зачиненій заслінці навіть через вісім годин після того, як протопили, тепла достатньо щоб томити молоко або запарювати кашу.
Фронтальну стіну (до плити) над нею слід підняти на три ряди цегли, так щоб висота топки склала сім рядів кладки. Але це може викликати недостатнє нагрівання плити, оскільки зазвичай ця висота складає п’ять рядів. Вийти з цієї ситуації можна, встановивши руба цеглини по боках топки, та поклавши на них покласти сталеві полоси, щоб отримати дещо на зразок колосника, який трішки піднятий і на який і слід завантажувати паливо.
Підошву вуличної пічки слід термо ізолювати від холодного фундаменту. Тому перший ряд викладають цеглою лише по периметру, а всередині заливають керамзитобетоном Топку кладуть за два заходи. Спочатку зовнішні стінки з пічної цегли …і лише після цього – внутрішні стінки з шамотної
Коптильна камера конструктивно є розширеним димоходом в задній частині пічки. До неї можна дістатися крізь двері, розташовані над варильною плитою. Нагорі коптильні вмонтована штанга на яку на гачках підвішують рибу, сало або м’ясо, а у вихідному каналі – поворотний шибер. Знизу коптильної камери встановлюють лоток для збирання жиру.
Основний масив пічки викладають з суцільної пічної цегли. Щоб заощадити в закритих місцях, де цегла не виходить на зовнішні стінки, використавши дешевшу будівельну цеглу. Топку обкладають шамотною цеглою. Пічка експлуатується в умовах підвищеної вологості, особливо восени, коли треба варити гриби та ягоди, тому не треба використовувати глину для зв’язування цеглин, тут краще використати цементно-піщаний розчин (один до трьох). Для збільшення міцності між рядами можна прокласти сітку в міліметр завтовшки, так що товщина шва збільшиться до 7 мм. Для викладання внутрішніх стінок топки використовують розчин шамотної глини, з додаванням 10% цементу марки 500. Арматура тут не використовується, тож товщина шва складе 3 мм.
Припічок викладений у традиційному стилі – з висунутою наперед полкою При викладенні арки, цеглини, крім замкової, на клин стісувати не треба. В шви закладають уламки цегли, обмотані в’язальним дротом, кінці якого потім заводять у шви рядів, що знаходяться вище Опалубку можна зробити з фанерного каркасу та оргаліту, обтягненого плівкою
Склад печі по рядах:
Плитою користуються, як у звичайній варильній пічці. Щоб використовувати вогнище як барбекю, плиту піднімають, перед тим видаливши кільця, та притуляють до задньої поверхні. В топку згори вставляють мангал, ніжки якого складені, завантажують паливо, встановлюють плиту, зачиняють заслінкою варильну камеру та підпалюють дрова.
Коли вони прогорять скільки нам треба, відчиняють варильну камеру, прибирають плиту, піднімають мангал, ніжки якого при цьому відкидаються, притримуючи мангал. В такому стані верхній край мангалу підноситься над припічком на два сантиметри, що дозволяє легко управлятися з шампурами та грилями. Можна робити шашлики.
Нарешті, якщо нема бажання вовтузитися з мангалом, а треба швидко підсмажити сосиски або м’ясо, це можна зробити просто в топці на вугіллях, розташувавши шампури або гриль на цеглинах, покладених на ребро.
При гарячому копченні намагаються користуватися сирими дровами з млявим горінням. Паливо – ясень або вільха (але не береза або хвойні дерева), адже нам потрібен добиваючись густий дим. Таким чином температура в коптильній камері піднімається вище ста градусів, тобто продукти зазнають ще й термічної обробки. Риба готується десь пів години, свинина – до двох годин.
Методом холодного копчення готують продукти, які перед тим вимочують в розсолі. Вони дуже вологі, та щоб поменшити випадання на них сажі на початку копчення їх обертають у марлю. Для холодного копчення полум’я розпалюють у піддувалі, при тому на спеціальний піддон насипають стружку деревини листяних порід (але не берези). Продукти слід коптити 8 – 12 годин, пильнуючи за постійним потоком диму.
По опалубці викладають склепіння з напиляної цегли, випускаючи в деяких місцях в’язальний дріт для закріплення тинькарської сітки Опанчу тинькують по металевій сітці, шпаклюють та фарбують. Згори та знизу можна декорувати керамічним бордюром
Дерев’яна заслінка допомагає зберегти тепло у варильній камері Висота топки дозволяє легко встановлювати в неї лист для випікання хлібу