Це досить довговічний матеріал, та наносити його можна на будь-які поверхні. Рельєфна штукатурка в свою чергу розділяється на фактурну та структурну.
Фактурна штукатурка (тиньк), це покриття для стін, що дозволяє створювати складні фактури, які імітують натуральні матеріали (шкіру, каміння, шовк та т. ін.).
На відміну від венеційської штукатурки, особлива підготовка поверхні тут не потрібна, оскільки рельєфна структура чудово маскує невеликі нерівності. Досить видалити залишки старого покриття (шпалер або фарби) та поґрунтувати поверхню складом глибокого просякнення.
Фактура штукатурки створюється дякуючи особливій технології нанесення та спеціальним інструментам, які використовуються для отримання того або іншого декоративного ефекту. Досить часто використовують рельєфні валики, які створюють особливий візерунок на поверхні штукатурки, яка ще не затверділа.
Але, якщо такого валика немає, можна скористатися і матеріалами, які часто знаходяться під рукою: щіткою, целофановим пакетом, пляшкою, навіть… листям! Листя, що опало, притискають тим боком де прожилки до штукатурки та прокатують по ньому валиком. Після цього листя акуратно знімають та сушать поверхню.
На відміну від фактурної, структурна штукатурка зобов’язана своїми декоративними властивостями своєму складу, а не техніці нанесення. У склад структурної штукатурки можуть бути включені волокна деревини, шматки кварцу або слюди у якості заповнювача, пігменти, як барвники та цементно-вапняна, силікатна або латексна сполучна маса, як основа.
Декоративну структурну штукатурку розділяють на грубозернисту та дрібнозернисту. Від розмірів часток залежить кінцева структура поверхні. Найбільш часто використовуються такі види штукатурки, як «шуба», «баранчик» та «короїд».
Складовими «шуби» є дрібний кварцовий пісок та цемент.
«Баранчик», який дехто вважає різновидом «шуби», має частки різного розміру, тому і виглядає, як справжня цигейка.
«Короїд», його, точніше роботу цього жучка бачили всі. Маленькі рівчаки, що короїд вигризає в деревині, були взяті за основу при розробці цього малюнка для тинькування. Дрібні камінці, що входять у його склад, зачіпляються за інструмент при затиранні та залишають після себе заглиблення у вигляді смужок. Зазвичай для досягнення цього ефекту смуги роблять вертикальними та в одному напрямі. Але при бажанні можна створити і більш хаотичну структуру.
