Сучасні покрівельні матеріали майже зовсім посунули з використання добру стару дахівку. А хоча дерев’яний варіант цього матеріалу і зовсім виглядає анахронізмом, не слід поспішати робити висновки. Цей стародавній варіант покрівля переживає своє відродження.
Фото 1. Досить відомий вітряк на острові Узедом, Німеччина, який збудований у ХV сторіччі. Використовувався за призначенням до другої половини ХХ сторіччя.
Колись будинки повсюди, у різних країнах, вкривали драницею, шинделем або гонтою. Все це різновиди дерев’яної дахівки. Середньовічна технологія пройшла перевірку часом та на практиці довела свою надійність (1). Цікавість до дерев’яної дахівки ніколи не спадала, а останнім часом, коли питання екологічної безпеки вийшли на передній план, ці тенденції особливо підсилились. І це недивно, адже такі покрівлі не лише відмінно виконують своє головне завдання, захищаючи будинок від опадів, але вони й довговічні, морозо- та вітростійкі. Під час дощу, граду та сильних поривах вітру від них немає шуму, але головне – дерев’яна покрівля надає будівлі зовнішній вигляд, який мало з чим можна порівняти (2).
Дерев’яна покрівля відноситься до покриттів з середньою питомою масою – 1 м2 важить біля 15 – 18 кг, тому не потребує встановлення складної та громіздкої конструкції кроквяної системи.
Фасонний шиндель з закругленим зовнішнім ребром подібний до луски. Дерево тришарової покрівля з часом темнішає, набуваючи благородного старого вигляду
Гонт – клиновидні дошки з пазом вздовж товстого ребра. Скіс у гонта роблять поперек волокна
Але сучасна дерев’яна дахівка суттєво відрізняється від своїх прототипів старих часів. Сьогодні її виготовлення засновано на технологіях, які гарантують високу якість продукту. Одною з найкращих вважається дахівка з модрини, яка при виробництві зазнає лише механічної обробки. Термін служби такої дахівки – не менш, як п’ятдесят років.
Покрівля з дерев’яної дахівки з часом набувають особливої фактури, добре об’єднуються з оточуючим ландшафтом та міняють колір залежно від сезону та погоди (3, 4). Це пов’язано у першу чергу з тим, що деревина з модрини відрізняється високою вологостійкістю, а волога, як відомо, головний ворог дерев’яних конструкцій. Крім того модрина, як конструкційний матеріал, дуже міцна, міцніша за дуб. Дякуючи особливому складу смоли, модрина з часом лише набирає міцності. Крім того, смола захищаю вироби з модрини від ураження пліснявою та комахами-шкідниками. Це дозволяє відмовитися від обробки модринової дахівки хімічними препаратами для біозахисту. Покрівлі з дерев’яної дахівки досить привабливі вони знаходяться у гармонії з оточуючим природнім ландшафтом, добре поєднуються з різними архітектурними стилями. Дерев’яна дахівка використовується і для обшивання фасадів, від чого будинки набувають своєрідного, але й сучасного вигляду. Цей матеріал добре використовувати для оздоблення альтанок, лазень та інших невеликих будівель (5). Дерев’яна дахівка представляє собою невеличкі дошки різних типорозмірів. Гонт довжиною 40 та 50 см, шириною від 6 до 20 м для покрівлі, гонт довжиною 60, 70 та 80 см, шириною від 8 до 25 см для покрівлі, гонт довжиною 30 та 20 см, шириною 6 – 15 см для фасадів та покрівель малих архітектурних форм. Виробляють гонт не лише з модрини, а й з осини та дубу.
Покрівельна драниця – одношарові смуги деревини, що зрізають з колоди вздовж волокна на дранковому верстаті. На відміну від гонти вона не має торцевого пазу
Дерев’яною дахівкою оздоблюють і фасади будинків
Простий спосіб з’єднання дощечок гонта дозволяє надійно закривати кути та переломи даху
Вкладання у три шари забезпечує волого непроникність даху, в то й же час сприяє вентиляції простору під дахом
Термін експлуатації дерев’яної покрівлі залежить не лише від якості матеріалу, але й від дотримування правил монтажу. Обмеженням для використання дахівки є кут нахилу покрівлі, який має бути не менш за 18 градусів. Чим більший кут нахилу, тим більший термін експлуатації дерев’яної покрівлі. Дахівка, що використовується не має бути пересушеною, а кладуть дощечки не впритул одну да одної, а з невеличкими зазорами. Це пов’язано з тим, що дахівка постійно змінює свої розміри залежно від погодних умов. Підчас дощу вона всотує вологу та збільшується у розмірах та ущільняється. При сонці ж дощечки висихають та між ними виникають невеличкі зазори, що забезпечує чудову вентиляцію.
При укладанні дахівки на покрівлях будівель дощечки кладуть у три шари, а на альтанках та фасадах можливе й двошарове укладання.
Для покращення циркуляції повітря рекомендують укладати матеріал не на суцільний настил, а на часте решетування з брусу 50х50 або 40х40. Якщо дощечки мають довжину більше 80 см, то обирають більш потужний брус. Крок решетування визначається довжиною виробу, що використовується. Дощечки прибивають із зсувом в кожному наступному ряді, щоб стики не співпадали по всій ширині покрівлі. При монтажі рекомендують використовувати мідні або цинковані цвяхи. В розжолобки попередньо вкладають листи з міді, яка не лише довговічна, але її патина чудово гармоніює з кольором дерев’яної покрівлі.