Циркулярка – конче необхідний інструмент у складі хатньої майстерні. Але, якщо ви її не маєте, або вона тимчасово вийшла з ладу допомогти може дриль.
Весь верстат (без електродрилю) складається з основи, робочого столу, чотирьох стояків між ними та двох тримачів: тягла (електродрилю) та вільного кінця валу пиляльного диску. В якості основи використовують мебельну облицьовану ДСП розмірами 300х250 мм та 30 мм завтовшки.
Стіл або робоча плита можна зробити, наприклад, з жорсткої дюралюмінієвої пластини товщиною у 4 мм. Посередині її вирізається поперечний паз розмірами приблизно 160х10 мм (залежно від діаметру пиляльного диску) Стіл можна зробити і з сталевого листа приблизно тої ж товщини, але тоді конструкція буде важчою. Не бажано використовувати для цього ДСП, оскільки для досягнення необхідної жорсткості товщина плити з цього матеріалу буде досить істотною, що відповідно зменшить максимальну товщину заготовок, що розпилюються.
Саморобний тримач дрилю роблять зі сталевих пластин з перерізом 20х5 мм. Він складається з двох ніжок за клемного затискача, який створений парою дужок з вушками. Радіус згину дужки відповідає радіусу циліндричної частини корпусу редуктору дрилю. Нижня скоба кріпиться до верхніх кінців ніжок сталевими нютами діаметром 4 мм. Отвори в скобі для нют зенкувані впотай. У вушках обох діжок зроблені отвори під болти М8, які потрібні для стягування дужок та закріплення електродрилю. У верхній дужці отвори роблять заздалегідь, а в нижній – по місцю (по верхній дужці як по кондуктору). Такі є самі отвори роблять і в лапках стояків. Тримач валу спробуйте підібрати готовий, хоча його можна зробити так само, як тримач дрилю. Дриль та протилежний кінець валу можна фіксувати ще й іншим методом, наприклад, зробити тримач з дошки, поклавши її на бік, вирізавши заглиблення для дрилю, а сам дриль затискати рейкою та болтами.
Чотири стояка циркулярки роблять з того ж матеріалу, що й тримач, це сталева стрічка 20х5 мм. Їх горизонтальні лапки на кінцях розігнуті в різні боки, як у літери Z. В лапках роблять отвори під болти М8.При виготовленні стояків виникає одна складна обставина – визначення їхньої висоти. Вона має бути такою, щоб кромки щічок, що затискають пилялний диск та патрон електродрилю не чіпляли за нижню поверхню робочої плити, при тому, що не повинна сильно підніматись над ними, бо від того зменшується можливий розмір заготовки, яку треба розпиляти.
Порівняно складним вузлом циркулярки є оправка, яка складається з повідного валу пиляльного диску з деталями його фіксації. Це – ступінчастий вал, хоча його конструкцію можна і спростити. Діаметр та довжина його лівої частини визначаються максимально можливими розмірами, щоб затискати патрон електродрилю. Трішки більший діаметр наступної частини, а на третій – діаметр 25 мм, але там ще роблять зрізини під ключ. Наступна ступінь, це – фланець, діаметр якого обирають таким, щоб фланець разом із спеціальною притискною гайкою М10 забезпечував надійне притискання диску пили, який утримується тертям.
Далі знаходиться частина, на яку ставиться пиляльний диск з мінімальним посадним отвором 12,6 мм. Диски, у яких посадні отвори більші – встановлюються за допомогою перехідних втулок. Наступна ступінь з різбою М10 – для навертання спеціальної притискної гайки, діаметр більшої ступені такий самий, як і у фланца. На меншій ступені гайки (з зовнішнім діаметром 25 мм) та на контргайці робляться зрізини під ключ «22», як на третьому ступені валу. Притискну гайку від відкручування утримує контргайка.
На кінці валу зроблена цапфа, яка має діаметр під підшипник, який у вас є. Краще, якщо підшипник буле мати захист від пилу, бо при роботі з’являється багато дрібної тирси да пилу.
Щоб зібрати циркулярку корпус з встановленим у ньому підшипником затискається клемою тримача. Потім на валу закріпляють пиляльний диск, для чого вал затискають у тисах за зрізини для ключів та надягається на нього. Далі на основі малюють вісь симетрії та вздовж неї розташовують зібрані разом дриль, оправу та тримачі. Тут же на основі розташовуються отвори під кріплення ніжок тримачів та стояків. Свердлять отвори, знизу їх зенкують, ставлять болти М8 з потаями та зверху закріпляють ніжки тримачів та стояки гайками. Верхнє розташування гайок забезпечує зручність компонування, регулювання та розкладання верстату. Потім на стояки кладеться робочий стіл таким чином, щоб пиляльний диск, що зайшов у його паз, був від країв з однаковими зазорами. По отворах у верхніх лапках стояків знизу на столі намічають центри відповідних отворів, далі отвори свердлять та зенкують з верхнього боку під потайні голівки болтів М8.
Цікаве відео: Фігурки з фанери для саду
Щоб працювати на зробленій власноруч циркулярній пилі, її основу закріпляють на столі струбцинами, щоб дриль був з лівого боку, а кінець його ручки в похиленому положенні спирався на стіл. Плавними включеннями електродрилю перевіряють биття пиляльного диску, та позбавляються цього дефекту, підкладаючи напівкільця з бляхи у клеми та шайби під лапки тримачів.
Компонівна схема дрилу-циркулярки: 1 – тягло (електродриль), 2 – робочий стіл, – дискова пила, 4 – стояк (4 шт), 5 – опорний тримач вала оправки, 6 – оправка, 7 – тримач електродрилю, 8 – опорна плита.
Тримач (електродрилю та вала): 1 – ніжка (2 шт), 2 – нют, 3 – болт та гайка М8 (2 шт), 4 – нижня дужка, 5 – верхня дужка
Оправка: 1 – вал, 2,3,4 – перехідні кільця, 5 – пиляльний диск, 6 – притискна гайка М10, 7 – спеціальна гайка М10
Така конструкція циркулярки дозволяє встановлювати на її оправці пиляльний диск максимальним діаметром 160 мм та розпилювати заготованки товщиною до 50 мм. Рекомендується встановлювати на робочу плиту напрямну, зроблену з металевого кутка.
Не забувайте про правила безпеки. Подавайте заготованки плавно, не давати можливості зупинитися та заклинитись пиляльному диску. Перед зупинкою механізму слід спочатку вивести з робочої зони заготованку і лише після цього вимикати дриль.