Молоток
Один з найстародавніших інструментів, який призначений для різних робіт, пов’язаних з ударом: забивання цвяхів, розбивання та сплющування різних речей та інших подібних робіт.
Основна частина – маса з металу, яка використовується для здійснення удару по будь-чому, але при цьому не деформується. Щоб збільшити розмах удару цю ударну масу ставлять на держак, який може бути виготовлений з різних матеріалів: дерева, пластику, скловолокна, навіть металу.
Слюсарний молоток має два різник бійки, один з яких рівний, а другий – звужується. Столярний відрізняється – у нього ударна частина рівна, а з іншого боку – роздвоєний зубець, яким зручно витягувати цвяхи. Є й спеціалізований інструмент, у якого ударна частина виготовлена з м’якого матеріалу (гуми, міді).
Молот
Молот (бияк, вершляг) – найважчий у цій групі інструментів, його маса може сягати 16 кг. У молота два ударних бойки. Якщо один з них має клинчасту форму, молот зветься бойовим. Такі бійки використовують для розгону металу, вони бувають одно- та двобічними, поздовжніми та поперечними. Бойовими молотами, маса яких не перевищує дванадцяти кілограмів, працюють двома руками, чому сприяє держак з довжиною від 70 до 100 см. Якщо надто велика сила удару не потрібна, можна використовувати молот масою 2-4 кг, тут вже можна працювати і одною рукою.
Киянка
Це особливий інструмент для нанесення ударів. Якщо зовсім просто, то це молоток, зроблений з дерева, гуми або іншого нетвердого та легкого матеріалу. Наприклад, у кузні киянку використовують виключно для робіт з дротом, а в столярному – зі стамескою. Бойки у киянки з обох боків рівні.
В наш час у сучасних киянок робоча частина робиться, переважно, з чорної або білої гуми та має згладжені кути. Киянкою користуються частіше при столярних або покрівельних роботах. Нею забивають шипи та клини, підбивають врізані та врублені деталі, спрямляють, припасовують та відбортовують листи покрівельного заліза. Киянка не пошкоджує поверхню, що обробляється, не залишає глибоких слідів на поверхні металу.
Киянки, у яких робоча частина зроблена з гуми також використовуються при роботах, де потрібне делікатне відношення до матеріалу. Наприклад, при роботі з керамікою, при монтажі меблів та різних конструкцій. Зараз на ринку можна придбати киянку вагою від 0,225 до 0,9 кг, з держаками різної довжини, зробленими з різних матеріалів.
Держаки
Раніше держаки ударних інструментів виготовляли з міцної деревини – дубу, клена, горобини з невеличким потовщенням до вільного кінця. Але, з розвитком технічного прогресу та ергономіки в конструкції інструменту відбулися суттєві зміни, переважно це стосувалось держаку. Для більшої безпеки держак стали вкривати шаром гуми, щоб зменшити вірогідність вислизання інструмента з рук.
Сьогодні для виготовлення держаку використовується не лише дерево, а й метал, гума, скловолокно.
Держак зі скловолокна значно відрізняється від дерев’яного або металевого. Молоток до такого держаку прикріпляють епоксидною смолою.
Сучасний ударний інструмент нерідко виготовляють з використанням пустотілих металевих держаків, які набагато легші від повнотілих. У такого інструменту досить міцне з’єднання робочої частини з держаком, за допомогою пресування.
Виробляють держаки також з вуглепластику. Вони дуже міцні та легкі, по якості вони нагадують скловолоконні.
Але найбільш популярними все ж є молотки з пустотілим металевим держаком.
Електричний молоток
Про дрилі та болгарки відомо всім, а ось про електричний ударний інструмент або цвяхозабивач знає набагато менше майстрів. Процес з’єднання деталей цвяхами з використанням цього інструменту набагато простіший. Зовні пристрій нагадує електричний лобзик. Передбачена можливість використання цвяхів різної довжини та діаметру. В магазин вміщується до сотні цвяхів, що відчутно збільшує тривалість роботи та її продуктивність. Виробники оснащують пристрій додатковими функціями, як от встановленням глибини забивання, звільнення цвяху, що застряв, тощо.
Корисні поради
Дошка при забиванні цвяху не розколеться, якщо діаметр цвяха не перевищує чверті товщини дошки, яку пробивають.
Якщо кінчик цвяху натерти парафіновою свічкою, від заглиблюється у деревину набагато легше.
При забиванні цвяха у цегляну стінку мастилом може слугувати мило або будь-який жир.
Можливі сліди від молотка на свіжій деревині можна видалити, поклавши на це місце мокру ганчірку.
Для забивання цвяху у важкодоступному місці, вставляють цвях у металеву трубку (голівка цвяха має входити в отвір трубки) , довжина якої більше довжини цвяху. Зверху ставлять металевий стрижень та, б’ючи молотком по стрижню, забивають цвях.