Обробка воском – досить старий метод ушляхенювання дерев’яних виробів. Природні компоненти у складі воску надають поверхні приємний зовнішній вигляд та надійно захищають її від шкідливих впливів. Є декілька основних правил для використання цієї технології.
Декоративний віск добре використовувати для обробки стін, обшитих вагонкою, наносити на меблі виготовлені з масиву деревини. Якщо поверхні вкриті воском, шкоди їм не може принести навіть вода, якщо їх одразу протерти сухою та чистою ганчіркою. Що стосується вологи у складі повітря, вона може без перешкод проникати всередину деревини, а потім знову звітрюватися.
Перед початком обробки воском поверхні, її слід спочатку обробити наждачним пепером (для м’якої деревини обирають зернистість 80, а для твердої – 100).
Палітра кольорів декоративних восків досить багата, при чому будь які барви можна змішувати між собою. Темні суміші легко освітлити, розбавляючи їх безбарвним воском. Безбарвний віск, що наносять на готове покриття збільшує його товщину, не міняючи при цьому його кольору. Щоб уникнути набрякання поверхневих волокон деревини виробу при нанесенні воску, його трішки розбавляють чистим уайт-спіритом.
Віск наносять пензлем, тонким шаром, рівномірно розподіляючи його по поверхні. Зручно наносити віск і тампоном із тканини, це виключає створення смуг на поверхні, що обробляють. Нанесений тонким шаром віск розгонистими широкими рухами втирають тампонами у напрямі ліній текстурного малюнку.
Склад у воску твердих речовин досить високий, варто лише нанести два-три тонких шари, і цього досить для захисту деревини від зовнішніх впливів. Чим більше твердих речовин у складі воску, тим менше його витрати.
Сохне віск досить довго. Краще всього організувати роботу таким чином, щоб віск висихав вночі, при температурі трішки вище двадцяти градусів. Щоб розгладити вкриту воском поверхню, що висохла, традиційно використовують гладилку з деревини твердої породи (клен, дуб, граб, рамин). Гладилка, це дощечка розмірами 120х50х5 мм з рівними, стесаними клином торцями та трішки закругленими кутами. Ці елементи потрібні, щоб не залишати слідів на поверхні, що обробляється. При розгладжуванні покриття гладилкою рухаються взад-вперед, трішки натискаючи на неї. В кінці руху на гладилку вже не натискають. Рухи мають бути розгонистими вздовж волокон деревини.
Щоб надати поверхні глянсу, її полірують щіткою зі шматочками шкіри, украпленими у щетину. Зручніше – щітка, що обертається, яку закріпляють на кінці гнучкого валу, який обертає дриль або бормашина. При такому методі обробки поверхня нагрівається, завдяки чому створюється привабливий глянс.
Трішки зануривши пензлик у декоративний віск, його інтенсивно та рівномірно розподіляють по поверхні
Покриття, що висохло, розрівнюють дерев’яною гладилкою трішки натискаючи на неї та проводячи вздовж ліній текстурного малюнку.
Гладилка, це дощечка з рівними кромками та стесаними на клин торцями.
Ефективного глянсу можна надати поверхні щіткою
Кругла щітка, яку садять на вал та обертають потребує менших зусиль при обробці поверхні.
