Сайдинг, або пластикову вагонку можна успішно використати для обшиття зовсім старого будинку, що дістався у спадщину. Буває, шкода ламати такі старі хати, мазанки, зроблені з глини та соломи, адже, можливо в них переховувався на своєму шляху сам гетьман Полуботок. Заодно сайдинг допоможе і врятувати будівлю від саморуйнування.
Але обшивати органіку пластиком слід таким чином, щоб вона могла «дихати».
Для цього через 60-70 см вертикально закріплюють на стіні дерев’яні планки перерізом 50х30 мм. До стіни, яка складається з глини планки слід прикріпляти за допомогою кілочків діаметром 15-20 мм та довжиною сантиметрів п’ятнадцять (Малюнок 1). Тут планки – 1, а кілочки – 2.
Отвори під кілочки (діаметром 10-14 мм свердлять с проміжком біля 50 см. Далі набирають у шприц 3-5 мл води та впорскують її у отвір. Глина розм’якшується і в неї забивають кілочок та прибивають цвяхом до торця планки.
Перед обшиттям стіну слід обробити антисептиком. Можна його не купляти, а зробити самому. На літр води треба покласти 50 г залізного купоросу та 150 г солі, та розпилювати користуючись розпилювачем для колорадського жука.
Технологія обшиття будівлі вагонкою – загальновідома, але слід нагадати, щ прикріпляти її до планок цвяхами не можна. Пластик має властивість міняти свої розміри від температури, а деревина – від вологості. Тому тут слід не забувати про теплові зазори, а прикріпляти за допомогою спеціальних монтажних скоб. Має вийти так, як вказано на Малюнку 2. Проміжок між вагонкою 3 та стіною визначається товщиною планок 1, тут створюється вентиляційний канал. Частину, що прилягає до ґрунту краще за все зробити з плаского шиферу 4, розрізавши його болгаркою. На торці, що прилягає до сайдингу формують фаску, щоб вода, яка стікає по стіні не попала за шифер.
Отвори під лючки вирізають круглорізом, бажано, з двома діаметральними різцями. Отвори мають бути розташовані приблизно через метр. У якості лючка використовують горловину та кришку п’яти літрової пластикової пляшки з діаметром отвору 40 мм. Можна скористатися і іншим пластиковим посудом, але горловину з діаметром менш, ніж 33 мм краще не використовувати.
Потік повітря проходить крізь лючки та пересуваючись догори до даху забезпечує потрібну вентиляцію.
Як закріпити лючок вказано на Малюнку 3. Прорізують з обох боків отвір та, використовуючи еластичність пластику, вставляють в шифер горловину. Щоб її закріпити слід по периметру нанести смужку силіконового герметика. У крайньому випадку зафіксувати люк можна, обмотавши горловину клоччям, просоченим фарбою, або смужкою дрантя.
На Малюнку 4 вказано розташування люків від рівня ґрунту. Шифер можна розмалювати, як це видно з Малюнку 4, імітуючи гранітне або плиткове оздоблення. Для цього користуються олійною фарбою, яку розбавляють оліфою.
Догляд за стіною складається в тому, що навесні треба відкривати лючки, щоб за літо вона добряче висохла. На зиму їх слід закривати.
Для обмеження доступу дощових або розталих вод до фундаменту бажано по периметру будівлі залити бетонне вимощення. Воно має бути не вужчим за 50 см.
Така будівля без проблем стоятиме ще років п’ятдесят.