Рекуперація тепла – порівняна недорога технологічна методика ефективного обігріву будинку. Завдяки рекуперації зменшується кількість теплової енергії, яка потрібна для обігрівання приміщення.
Рекуперація теплової енергії, це теплообмінний процес, коли холодне повітря, що надходить до приміщення, нагрівається за рахунок теплого повітря, що видаляється. Для передачі тепла використовується особливий пристрій – рекуператор, який називається «рекуперативний теплообмінник», крізь нього проходять як припливні, так і витяжні повітряні потоки, не змішуючись одне з одним.
Схема вмикання рекуператора може бути постійною та з можливістю перемикання. Тоді при комфортній температурі повітря на вулиці рекуператор вимикається для економії енергії.
Функціонал теплообмінника може бути більш широким, ніж просто охолодження чи нагрівання повітря. Сучасні пристрої часто-густо комплектуються фільтрами очищення повітря, зволожувачами, іонізаторами, системами придушення шуму та іншими корисними аксесуарами. Але, купляючи подібний агрегат слід приготуватися до регулярної заміни розхідних матеріалів, що призведе до додаткових фінансових витрат.
В сучасній практиці не так часто використовується єдина система вентиляції всього будинку. Вигідніше розділяти приміщення на групи за способом їх використання та проектувати вентиляцію для кожної групи окремо. Наприклад, якщо в двоповерховому будинку взимку планується використовувати лише перший поверх, розумним буде планування вентиляції з рекуперацією саме для першого поверху.
Цікаве відео на нашому каналі: Фігурки з фанери для саду
Є декілька типів рекуператорв
Пластинчатий рекуператор має в теплообміннику хвилеподібні пластини з листового матеріалу, який добре проводить тепло (сталь, алюміній). Шістдесят-сімдесят таких пластин монтують в єдиний блок радіатору таким чином, щоб канали, створені «хвилями» були направлені перехресно один одному. Це допомагає досягнути турбулентності, що є позитивним фактором для теплообміну. У схемі радіатору передбачено, що холодні та теплі потоки між собою змішатися не можуть. Є і недолік – це можливе обмерзання радіатору. На його стінках осідає волога, яку несе з собою теплий потік, та, якщо температура припливного повітря занизька, то на виході теплого потоку можливе створення льоду. Тому холодне припливне повітря слід час від часу напряму, тобто поза рекуператора, щоб тепле повітря, що виходить, розморожувало пристрій.
Другий тип – рідинний рекуператор. Він складається з двох теплообмінників, які з’єднані між собою трубопроводом, в якому циркулює рідкий теплоносій – зазвичай це водяний розчин пропіленгліколя. Рідина нагрівається у витяжному каналі теплообмінника та через теплообмінник у припливному каналі передає тепло повітрю, що поступає ззовні. Ця система не замерзає, та в стані обслуговувати приміщення великої площі, але для житлових будинків вона дуже складна та дорога.
Роторний рекуператор має у якості теплообмінника ротор. Це циліндр з гофрованої сталі, який обертається. Нагрівшись від витяжного повітря ротор через пів оберту віддає тепло припливному потоку. Перевага цього механізму знов таки в тому, що він не обмерзає, тож його ККД досягає 95%. Недолік теж суттєвий – тут важко забезпечити відсутність змішування повітряних потоків. Крім того, ротор може частково передавати запахи, які несе вихідне повітря.
Оптимальний варіант для будинку з рекуперацією енергії – з самому початку проектувати вентиляційну систему з вбудованим рекуператором. А бо придбати вентиляційну систему в конструкції якої передбачений теплообмінник. Головний показник при виборі такої системи – її продуктивність. Об’єм повітря у житлових приміщеннях має оновлюватись раз на годину. Для кухні цей показник має бути збільшений. Площу підлоги множимо на висоту приміщення – одержуємо об’єм. Таким чином знаходимо продуктивність, але до розрахованого показника слід додати ще 20%, які потрібні для подоланні обор=пору повітрю в каналах та фільтрах.
З українських продуктів непоганими зразками є рекуператор «ПРАНА-200С» та вентиляційна установка з пластинчатим рекуператором «ВЕНТУС ВУТ 100П МІНІ».