Вода в баку літнього душу, який у багатьох стоїть на ділянці не завжди встигає нагрітися за день. І після важких трудів приходиться митися у прохолодній воді. Але це можна виправити.
Щоб примусити воду грітися швидше багато хто фарбує бак у чорний колір; і дійсно, чорна матова емаль більш ефективно поглинає сонячне тепло. Якщо тінь від будівлі або дерев заважає баку нагрітися від сонця, ясно – слід перенести душову на сонячне місце, що, правда, не завжди можливо.
Але є ще один ворог тепла – вітер, і багато хто цього не враховує. Але навіть легкий вітерець, обтікаючи ємність, охолоджує її поверхню. Якщо встановити якийсь захист від вітру, це має дати позитивний ефект.
Для цього можна зробити каркас для літнього душу, обтягнути його поліетиленовою плівкою (зовсім, як теплицю або парник) і захистити цією спорудою бак, а, можливо, й кабінку. Важливо, що відстань цієї оболонки, зробленої з плівки, до поверхні баку була не менше 15 – 20 см. Цей повітряний прошарок активно нагрівається від баку, тому в замкненому просторі охолодження вітром буде мінімальним.
Для обладнання каркасу цієї «теплиці» можна використовувати різні матеріали. Це можуть бути пластикові трубки, які можна знайти в магазинах для садівників або на ринку, сталевий дріт до шести міліметрів в діаметрі, лозини, які використовують для плетіння кошиків та огорож. Що стосується форми, то найкращою тут, мабуть є напівкругла, оскільки при цьому відстань до баку по всьому периметру буде однаковою а нагрів рівномірним.
Спочатку з дошок або з бруса роблять прямокутну дерев’яну основу. Потім в цій основі свердлять отвори відповідно до діаметру трубок або дроту, з яких роблять «склепіння». Відстань між отворами має бути не більше 30 см, щоб плівка могла опиратися вітру без ушкоджень. Далі роблять дерев’яний «гребінь» зі стояками-опорами, який призначається для підсилення жорсткості усієї конструкції та забезпечення можливості кріплення плівки на каркасі. У відповідності з числом трубок, що створюють форму плівкової покрівлі пропилюють в «гребні» пази необхідної ширини. Трубки мають щільно вставлятися в пази. До основи всю оцю конструкцію можна прикріпити за допомогою кутків. Далі акуратно згинають трубки, вкладають їх у пропили в «гребні», просувають кінці у отвори на боках основи та фіксують саморізами. Згори трубки закріпляють так само.
Результат – жорсткий напівкруглий каркас, на який можна натягати плівку. Він добре пасує до діжки, яка лежить на боці. Плівку на основі та на верхній частині «гребня» закріпляють цвяхами або саморізами крізь планки.
Каркас для літнього душу краще зробити двосхилим з різною крутизною схилів, щоб похила частина покрівлі була звернена на південний бік. Також для монтажу каркасу можна використати арматурну сітку з великими вічками. Плівку можна брати будь-яку, головне аби вона була міцною.
Скляні рами краще не використовувати, бо конструкція може бути занадто важкою.
Якщо зробити такий захист від вітру для літнього душу, вода в ємності буде нагріватися набагато швидше до температури у півтора-два рази вищої, ніж без захисту, вода може залишатися теплою до самого ранку.