До основних принципів організації повітряного обміну в першу чергу відносяться санітарні Правила, які наказують для житлових приміщень мати вентиляційну систему з продуктивністю від трьох кубометрів на годину на кожен квадратний метр. Крім того, наступним принципом є розташування цих систем – у місцях створення шкідливих виділень, з метою їх локалізації та не допускання подальшого розповсюдження.
. . . . . . . .
Припливна вентиляція має бути встановлена в місці, де мешканці будуть перебувати довгий час, наприклад, у вітальні або у спальні. Температура та чистота припливного повітря мають відповідати санітарним нормам. Треба пильнувати і за функціональністю. Адекватно змонтована система вентиляції виключає змішування припливного повітря із забрудненим. Також вона не дозволяє пересуватися з кімнати в кімнату забрудненому повітрю. Ще один принцип – рекуперація. В холодну пору року подавання припливного повітря має відбуватися так, щоб воно забирало тепло у витяжного та нагрівалося. Таке рішення буде сприяти не лише збереженню комфортної атмосфери, але заощадженню на опаленні.
. . . . .
Є різні типи вентиляційних систем. Вентиляція вважається природною, якщо вона працює без допомоги будь яких електричних пристроїв. Переміщення повітря при цьому відбувається за рахунок зовнішніх факторів – сили вітру, різності висот та температур.У кімнати повітря проникає крізь огороджувальні конструкції, виводиться ж крізь витяжний трубопровід, який передбачений у проекті будівлі.
Примусова вентиляція вимагає встановлення спеціального обладнання – вентиляторів, нагрівачів, охолоджувачів, фільтрів, інших пристроїв, які покращують життєвий комфорт мешканця.
Буває й змішаний тип вентиляції, коли приплив повітря здійснюється природним шляхом, а виведення – за допомогою електричних приладів.
Крім того типи вентиляції розрізняються на припливну та витяжну.
Дякуючи системі припливного типу свіже повітря поступає ззовні. При цьому може бути задіяна як природна система, так і примусова. В примусовій системі зазвичай використовуються агрегати для охолодження, нагрівання, очищення повітряних потоків та т. ін. Забруднене повітря, що відпрацювало видаляється по шляхах витяжної вентиляції. Баланс дії обох систем сприяє тому, щоб у кімнатах весь час було чисте повітря.
Витяжна вентиляція розділяється також на місцеву та загальнообмінну. Місцеву встановлюють у разі локального накопичення шкідливих забруднень та викидів, а припливну, коли необхідно, щоб свіже повітря надходило у конкретну зону. Прикладом місцевого витяжного каналу може слугувати витяг в зоні приготування їжі. Для ефективної вентиляції всього будинку використовують систему загального обміну. Припливна загальнообмінна вентиляція зазвичай має обладнання для обробки повітря та по суті є примусовою.
. . . . . . . . . . .
Розрахунок продуктивності вентиляції по-перше ведуть по необхідній кількості повітря. Для визначення об’єму обміну повітря використовують формулу: L = Lnorm x N, де Lnorm – кількість повітря, що витрачає одна людина (по нормі – 60 м3 на годину), N – кількість людей, які постійно знаходяться у квартирі. Відповідно, L – об’єм повітря, який вентиляція має оновлювати за годину (м3/год).
Оновлення повітря має відбуватися не менше, ніж один раз на годину. Але інколи й цього недостатньо. У такому випадку об’єм обміну повітря слід обчислювати за формулою: L = n x S x H, де n – кількість оновлень, яке має відповідати нормативам (1 – 2 рази для житлових приміщень), S – загальна площа житла, Н – висота стелі. L, звичайно – необхідна в цій ситуації продуктивність системи вентиляції. Є сенс користуватися одночасно обома методами розрахунку. Дані після розрахунків порівнюються та обирається більше значення.
. . . . . . . .