Вибір та особливості монтажу гідроакумуляторів

Призначення гідроакумулятору – підтримка у системі водоводу постійного тиску, згладжування стрибків тиску при гідроударах, зменшення кількості умикань та вимкнень помпової установки до значень, що технічно прийнятні.

Мембранний бак, або гідроакумулятор має бути обов’язково присутнім у системі водопостачання, якщо вода подається у будинок помпою.

На властивості води цей прилад не впливає, оскільки він є повністю герметичним та вода в ньому не контактує з повітрям. Цей герметична посудина розділена гумовою мембраною на дві камери. В нижню камеру закачують воду, яка розширяє мембрану (грушу) та стискає повітря у іншій камері. При вмикання якогось споживача наприклад відкритті крану, повітря витісняє воду назад в систему водопостачання. Тиск у водоводі підтримується в заданих межах за рахунок стиснення повітря в гідроакумуляторі.

Помпа в системі водопостачання з гідроакумулятором фактично працює на його наповнення до назначеного тиску, після чого помпу вимикає автоматика. Коли споживачі витрачають воду з системи, в тому числі і гідроакумулятора, об’єм повітряної камери збільшується а тиск в системі поступово зменшується до заданого мінімуму, тоді автоматика знову вмикає помпу та гідроакумулятор заповнюється.

Цікаве відео на нашому каналі: Фігурки з фанери для саду

Таким чином є робочий діапазон тисків в якому працює цей прилад – від мінімального до максимального. Ці значення налаштовуються, причому до цих заходів слід поставитись відповідально, оскільки від цього залежить якість та термін праці як гідроакумулятора, так і помпи.

Гідроакумулятори можуть мати об’єм від восьми до 10000 літрів, із зиінною та незмінню мембраною. В горішній частині гідроакумулятору розташований золотник, потрібний для налаштування тиску у повітряній камері. Заздалегідь тиск створюється звичайною повітряною помпою.

Для приладів загальним об’ємом до 60 літрів на заводі задають тиск 1,5 атм, для перевірки цілісності. В подальшому підбирають тиск на 0,2 атм меньше, ніж тиск вмикання помпи. Для забезпечення оптимального режиму в гідросистемі.

В нижній частині приладу розташований патрубок підключення до системи водоводу, тут може знаходитись і фланець, що знімається, на якому закріпляють гумову грушу.

Обираючи для себе гідроакумулятор зверніть увагу на колір, адже сині призначені для водоводу, а червоні для системи опалення. В червоних баках більш міцна мембрана, яка зроблена з технічної гуми, але її не можна використовувати для питної води. Вартість баку залежить від якості матеріалу мембрани. В процесі роботи вона може вийти з ладу, тому краще обрати конструкцію, де мембрано можна заміняти.

Також треба підібрати оптимальний об’єм мембранного баку, для домашнього використання. Загальний об’єм гідроакумулятора – це об’єм всього корпусу, максимальний – 75% від загального, робочий залежить від діапазону тиску. Зазвичай, при 2,0 – 2,6 атм робочий об’єм невеликого баку складає 30% загального об’єму. Мінімальний робочий об’єм –при ньому не буде перевищуватися максимально допустима кількість пусків помпи за годину.

Чим більше робочий об’єм гідроакумулятору тим менше пусків буде робити помпа. В технічній характеристиці помпи вказана максимальна кількість пусків на годину (n). Мінімальний робочий об’єм визначають за формулою v=q/ n max, де q – пікова витрата води в системі за годину. Наприклад, q=600літрів/годину, а n дорівнює 30. Тоді мінімальний робочий об’єм - 20 літрів. Такого значення можна досягнути налаштовуючи тиск для баку з загальним об’ємом у 60 літрів.

Великий об’єм гідроакумулятора дозволяє зменшити кількість включень помпи, що сприятливо позначається на її ресурсі. Крім того, зменшується перепад тиску у системі, зберігається достатній резерв на випадок відключення електроенергії. Але для збільшення об’єму не треба купляти ще один більшого об’єму, а старий демонтувати. Можна підключити ще один паралельно.

Гідроакумулятор треба встановлювати відповідно до інструкції, що дається до приладу, причому дуже акуратно, бо від цього залежить працездатність та довговічність як приладу, так і інших елементів водоводу. Не можна перевищувати вказаних значень тиску – попереднього тиску повітря та максимального тиску води.

Температура повітря у приміщенні де монтують гідроакумулятор не має бути нижчої за +4оС, а вологість краще, щоб не перевищувала 70%. І виробники дають гарантію лише при виконанні цих умов. Не рекомендують встановлювати прилад ц приямках поряд з помпою.

Гідроакумулятор завжди встановлюють вертикально – догори повітряною камерою.

Зазвичай гідроакумулятор підключають до системи водогону після вхідного вентилю та фільтру механічного очищення води. Також, на вхідному трубопроводі з боку насосу має заходитись зворотний клапан, який запобігає стоку води на помпу після її вимикання, та аварійний злив води у каналізацію. Після точки підключення гідроакумулятору з боку мережі будинку встановлюють манометр та повітряний клапан для випускання повітря з системи.

Прибор встановлюють на горизонтальному міцному майданчику, а ємність до тридцяти літрів можна закріпити на міцній стіні. Не дозволяється, щоб на прилад діяли які-небудь зовнішні сили.

Треба заземлити прилад окремо або до загальної мережі – це збереже його від каталітичних процесів корозії.

Найчастіше причиною виходу мембрани з ладу є порушення балансу тисків у системі, внаслідок чого мембрана помітно розтягається або торкається стінок, які можуть бути ідеально гладкими.