Цілющий віник – головний атрибут парної лазні. Тому й вибирати його треба з розумінням справи. Віники бувають не лише березовими, а й дубовими, евкаліптовими, кропивними, полиновими – і у кожного є своя цілюща дія.
Сенс лазневих процедур не полягає в тому, щоб битися віниками насмерть, бо в лазні не лише приймають водяні процедури, але ще й покращують здоров’я, лікуються. Тобто віник, не є знаряддям для тортур, це інструмент оздоровлення, ним масажують шкіру, нагнітають жар, наповнюють цілющим ароматом парну.
Найбільш відомим та популярним серед віників є березовий, серед його якостей – зняття ломоти у суглобах, болі у м’язах, відчищення шкіри від висипу, гноячків та лупи, пришвидшення заживлення ран. Березове листя – пористе, воно щільно прилягає до розпареного тіла та добре всмиктує піт. Особливо цінною є властивість берези чистити дихальні шляхи, ось чому так легко дихається після парної з березовим віником.
Паритися з дубовим віником корисно при масній шкірі, яка після процедури стає пружною та матовою. Дубовий віник виявляє помітну протизапальну дію, а дубовий аромат не дає підскочити артеріальному тискові. Велика кількість гарбнику у листях дубу дає можливість використовувати їх відвар як ліки при надмірній пітливості ніг. Віник з липи підсилює потовідділення та виявляє сечогінний ефект. Ефективно знфмає головний біль, являє жарознижну та заспокійливу дію, тобто він дуже корисний при застуді.
Віники, при які згадували, можна і треба заготовляти зимовий сезон, але є такі віники, які можна використовувати лише свіжими. Це будь-які хвойні віники та в’язанки з трав.
Віник з кропиви є дієвим засобом для лікування радикуліту, подагри та ревматизму, він добре реабілітує організм після травм, переломів, розтягань, ударів та гематом, оскільки кропива, дякуючи своїм пекучим особливостям стимулює кровообіг у проблемних місцях.
Хвойні віники корсні своїми ефірними оліями, які підсилюють кровообіг, приникаючи глибоко під шкіру. Добре використовувати подібний віник при болі у хребті та радикуліті. Крім того ж він прекрасно дезинфікує повітря. Запарювати хвойний віник слід у кип’ятку на протязі десяти хвилин, після чого він стає м’яким і ним можна комфортно користуватися. Заготовляти такі віники у великих кількостіх не слід, бо суха глиця осипаються з часом.
Віники з вишні та смородини дуже м’які, паритися ними досить приємно. Заготівлю вишневих віників здійснюють на початку червня, зрізаючи непотрібні молоді пагони та кореневу поросль. Тоді ж роблять й чорносмородинові віники. Вишневі та смородониві віники не такі міцні, як дубові та березові, але від них добре чути чудовий ягідний аромат. Ці віники є лікувальними для шкіри.
У лазні дубовий віник дуже ефективний, він міцний, листя не відсипається, його вистачає на 3 – 4 відвідування лазні
Липовий віник підсилює виділення поту, сприяє швидкому очищенню легень, наповнює лазню особливим ароматом
Для найбільш відчайдушних любителів парної – ялівцевий віник, який не має собі рівних по бактерицидних властивостях
У степу, де немає лісів, з успіхом користуються віникам з полину. Їх заготівлю слід робити одразу після цвітіння, коли вже міцні, але ще не повсихали стебла. Зберігають віники з полину так як і березові. Спочатку їх висушують у затінку, після чого складають на горищі або десь у клуні.
Класифікація віників може відбуватися не лише за рослинами, з яких їх роблять, але й по часу доби, коли їх краще використовувати. Бувають віники «ранкові» та «вечірні».
Вечірніми віниками є березовий та дубовий. Виходячи з їх назви – їх використовують перед сном, тому що у їх складі є заспокійливі речовини, які ще й підвищують настрій.
Навпаки, ранкові віники додають бадьорості та сил, так що краще використовувати їх зранку. До цієї категорії відносять також горобинові віники та в’язанки з пижма.
За стародавнім звичаєм заготівлю віників роблять на Зелені свята, п’ятдесятий день після Великодня. Це, зазвичай, початок або середина червня. Заготівлю ведуть в ясну суху погоду, зранку, після того, як зникає роса. Для віників обирають молоді рослини, у яких гнучкі гілки, обережно зрізуючи лише зайві пагони.
Свіжі гілки слід підв’ялити у затінку на протязі години, розклавши в один шар. Зв’язаний віник треба покласти під гніт, для здобуття пласкої форми. Потім віник підвішують у прохолодному приміщенні, яке добре провітрюється на два-три дні.
Щоб у віниках зберіглося максимум корисних речовин та приємний зелений колір їх складають у стіс та вкривають соломою, щоб не з’явився грибок, який віники зіпсує. Такі віники будуть більш яскравими та запашними, чим ті, що по простому висять десь на горищі.