Ось ще варіант парника з плівкою, досить вдалий, бо він зручний та дешевий. Тут дуги спираються на стояки, до яких вони просто прив’язані мотузками. Дуги спираються на маленькі дошки, які не дають їм вгрузати в землю (1 – 2).
Важливим при збудування плівкового парника є забезпечення недопустимості гострих кутів у зонах торкання з каркасом ПВХ-плівки. Тут у якості каркасу для грядки 1,8 м завширшки та довжиною 4 м використані урізки труб з пластику довжиною 2,9 та діаметром 1,2 – 2,0 см. Кінці туб, коли їх зігнути в дугу, розташовуються на дистанції 1,8 м одне від одного. Для цього парника у чотири метри довжиною знадобиться п’ять таких дуг.
Посередині кожної труби, у площині, перпендикулярній площині дуги свердлять по одному отвору , а справа та зліва від просвердлених отворів на відстані 100 та 250 мм – ще чотири отвори Ø30-03,5 мм, для просування капронового шнурка Ø2 мм та довжиною 8 м.
Дивіться відео ідеї сухого струмка
Коли починається збирання каркасу парника, знаходять та помічають середину кожного шнурка та, провівши їх крізь отвори у трубі центральної дуги до позначок, зав’язують вузли, виключно знизу дуги. Далі те ж саме роблять з іншими дугами, одна за одною відступаючи на один метр вліво та вправо послідовно від кожної дуги. Зручніше працювати, використовуючи вузьку дошку довжиною один метр, кожен раз встромляючи її між дугами, для забезпечення необхідної відстані між ними. Таким чином створюється послідовність поперечних жорстких дуг, які утримуються гнучкими стяжками в повздовжньому напрямку на відстані один метр одне від одного (2).
Далі робляться опори. Для цього використовують довгі цвяхи та урізки дошок довжиною 100 – 120 мм. Цвяхи забивають на дві третини довжини у дошки. Приготувавши десять опор, на кінці (з голівками) цвяхів, що вбиті в опори, надягають кінці дуг, а нижні кінці цвяхів уштрикують у землю з інтервалом один метр одне від одного на відстані 1,8 метри в два ряди. Таким чином і закріпився каркас парника на земельній ділянці.
3. Поздовжні краї плівки міцно затиснені між дерев’яними рейками. 4. Для вільного доступу до грядки, треба укласти затиснений рейками край плівки, на верх парника. 5. У спеку парник можна повністю відкрити 6. У розкладеному вигляді парник дуже компактний.
Крім того, готують три , загострених з нижнього кінця бруски перерізом 20х20 мм та довжиною біля 1,2 м. Їх вбивають на тридцять сантиметрів в землю і вони являють собою підпорки для центральної та двох крайніх дуг. Біля верхнього кінця кожної підпорки вбивають назустріч один одному да невеличких цвяхи, залишаючи їх голівки на висоті 5 мм, до яких шнурками прив’язують середини дуг.
Ще готують два штирі довжиною коло 50 см, які забивають в землю як анкери, під кутом приблизно сорок п’ять градусів по центральній осі, та відступають на 0,7 м від крайніх підпорок.
Накинувши на каркам ПВХ-плівку шириною 3 м та довжиною 6,5 м, її поздовжні кромки затискають з обох боків парника між двома чотириметровими рейками перерізом 20х20 мм (3). Складанні такого парника продовжується десь біля години, а розкладання – ще менше.
У спеку парник провітрюють, знявши вантаж з вільних кінців плівки та закинувши її на верх парника. Щоб був доступ до посаджених у парнику рослин, знаходячись біля його центральної дуги, беруться за середину брусків, які затискають кромку плівки, руками, піднімають, та кладуть зверху на парник разом з плівкою (3,4). Після закінчення праці з одного боку, парник знову закривають та відкривають так же само з іншого боку.
По закінченню всіх робіт, вільні кінці плівки навантажують важкими речами, пильнуючи, якісний натіг плівки у вздовжньому та поперечному напрямках.
Досвід вказує на те, що сама дешева та тонка плівка при акуратній експлуатації може прослужити три-чотири сезони, тому що місця контакту її з каркасом – гладкі та округлі. Якщо зберігати плівку не демонтуючи рейки, час складання-розкладання парника суттєво зменшується (5). В розкладеному вигляді парних досить компактний, його допускається зберігати навіть в місці, незахищеному від вологи адже від не схильний до корозії (6).