Щоб життя на відпочинку було смачним, треба на присадибній ділянці або на дачі обов’язково зробити коптильню. Тут можуть бути різні варіанти, тож розглянемо спочатку більш професійний.
Вудження, або копчення, це приготування продуктів за допомогою диму від деревини, що тліє. Залежно від температури диму та часу його впливу на продукт розрізняють гаряче та холодне копчення.
При гарячому копченні слід діяти димом температурою +60-120 градусів на продукт на протязі 10-2 годин. При холодному копченні підтримують температуру диму на рівні +25 – 30 градусів на протязі більше 24 годин.
Страви зроблені холодним копченням можна зберігати три-чотири місяці, а продукти гарячого копчення краще з’їсти одразу, або зберігати не більше двох днів.
Технологічно різниця між цими двома методами – лише в довжині димоходу. Щоб вудити гарячим димом, відстань від дров, що тліють має бути до метру. А для холодного копчення – два та більше метрів.
Для оптимального приготування якісного продукту копченням, температуру в місці приготування слід контролювати за допомогою термометра, що підвішують – гриль-термометра.
Надійну стаціонарну коптильню для холодного копчення можна зробити з цегли.
Для цього треба підготувати рівний майданчик з бетону, площею від чотирьох квадратних метрів, на якому з цегли роблять коптильний канал – горизонтальний комин, довжиною два з половиною – три метри, який може бути і не прямим. Всередині його ширина не менше ніж півметра, а висота не менше двадцяти п’яти сантиметрів.
На початку цього каналу викладають розширений простір – топкову камеру, у якої є металеві дверцята для регулювання надходження повітря та підкладання дров.
Цікаве відео на нашому каналі: Фігурки з фанери для саду
З іншого боку від каналу будують камеру для копчення, на якою ставиться вже вертикальний комин для випускання диму. Розміри камери – досить довільні, до метру в діаметрі, але вона має звужуватися нагорі та закінчуватися випускною трубою – вертикальним комином. В камері мають також бути присутніми поперечини з неіржавки та гачки для підвішування продуктів, а також великі дверцята для обслуговування процесу. Піддон для жиру, що буде має бути встановлений нижче димохідного каналу.
У приготуванні продуктів копченням є свої особливості.
У якості дров добре використовувати зопрілу вільху та трухляки з осики, невеличкі гілочки вільхи та вересу. В кінці копчення непогано додати сирого ялівцю, який дає особливий присмак та аромат, вважають, що у нього є також і антибактеріальні властивості, що дозволяє продуктам довше зберігатися.
Та на крайній випадок можна використовувати й інші дрова – фруктові та безсмолисті різновиди деревини. Використовують тріски, тирсу, вишневі гілочки, яблуневі, сливові, грушеві, абрикосові, черешневі гілки. Можливо користуватися також деревиною з тополі, верби, липи, горіха, шелюга. А ось ялинка, сосна, береза –для цього діла не використовуються.
Спочатку розтоплюють гілками та оцупками, після чого золу присипають тирсою, трісками, трухляками, сирими гілочками, щоб здобути багато диму, бо паливо у камері горіння має не горіти а тліти.
З процесом горіння та температурою копчення прийдеться спостерігати цілу добу, а то й більше, але, набравши досвіду, можна це робити без всяких труднощів та складнощів.
Перед копченням продукти вимочують в насиченому соляному розчині – рибу не менше ніж дванадцять годин, а сало та м’ясо – не менше 48 годин. Але краще ці періоди ще збільшити хоч би в півтори рази. Потім продукти вимочують від солі і від кількості свіжої води залежить остаточна солоність страв та смак.
Рибу вимочують у воді більше чотирьох годин при кімнатній температурі, а м’ясо – від 12 годин. Після вимочування зайва вода має стекти, а самі вони підсохнути на металевих гачках поза коптильнею. Вже після цього їх розвішують в розтопленій коптильні.
А далі – чекати, та бажати собі смачного .