Щоб не втомлюватись від довгої праці за письмовим столом, можна спробувати зробити пересувну стільницю у формі квасолі. Сівши у зручне крісло, та поклавши її на коліна, можна працювати довше, а напружуватись – менше.
Зробити стільницю просто. По заготованому шаблону з плити МДФ або ДСП товщиною 16 мм електролобзиком вирізають «квасолину» довжиною 80 см та шириною 35 см. Щоб уникнути сколів ламінованого покриття , з тильного боку плити струбцинами притискають тонкий лист фанери або пластику. Кромки стільниці чистять напильником, личкують начисто шкуркою та наклеюють по периметру кромочну стрічку.
. . . . . . .
Два кільці, сшиті з корсажної стрічки та надіті на стільницю, будуть перешкоджати ковзанню по одязі, коли столик лежить на колінах (1).
Для того, щоб «квасолна зівжди була під рукою, та не займала багато місця, з деревини роблять підставку розмірами 2х12х24 см (2). В підставці вирізають паз пвд «квасолину». На дні підставки також вирізають паз під важку металеву пластину. В пластині свердлять та зенкують отвори для шурупов з потайною голівкою. Встановлюють металеву пластину в паз, закріпляють шурупами, потім приклеюють планку з деревини. Планка хазахищає покриття підлоги від прямого контакту з металевою пластиною.
«Квасолину» можна зберігати і в інший спосіб – як зйомну полицю журнального столику (3). Стільницю для нього вирізають по тих же розмірах, що й «квасолину». З кількох шарів тонкої фанери за технологією виготовлення гнуто-клеєних виробів, виклеюють проніжки та царги. Далі з масиву деревини вирізають ніжки столика. В верхній частині ніжок роблять виріз для столярного ступінчастого з’єднання з царгою столу. Проніжки та ніжки з’єднують на одинарний нескрізний шип.
Дивіться відео ідеї сухого струмка
Всі з’єднання закріпляють шурупами з потайною голявкою. Голівки шурупів заходять у деревину, після чого їх шпаклюють. Весь столик вкривають лаком.
Коли виникає потреба в «квасолині», її просто знімають з проножок та використовують як наколінну стільницю.
