Стверджують, що перше, що слід зробити на об’єкті, це підвести воду та облаштувати вбиральню.
Компостуючий або сугнійний туалет, це більш просунута версія відомого багатьом пудр-клозета, тобто звичайного відра із стільчаком, у якому екскременти засипають шаром сипкої гігроскопічної речовини. Цією речовиною можуть бути торф, ґрунт, тирса, зола та ще багато чого, включно суміші матеріалів.
Результатом подібного технологічного рішення є зникнення неприємних запахів, ізоляція екскрементів від проникнення мух та інших комах, та використання вмісту відра у якості добрива після кінцевої переробки відходів людської життєдіяльності на купі гною, де й вистигає чудове добриво – компост або сугній.
Компостуючий (сугнійний) туалет відрізняється від пудр-клозета тим, що він не просто накопичує матеріал для купи гною, а й сам приймає активну участь у цьому процесі, який здійснюється не на купі, а безпосередньо у туалетній конструкції. Накопичувальні резервуари мають досить великий об’єм, і коли він заповнюється, під отвір вбиральні подається наступна ємність, а та, що вже заповнилась відсувається вбік, до гній дозріває. Тут використовується пакетний принцип та об’єм резервуарів розраховують таким чином, щоб за час, кали заповниться новий резервуар всі необхідні процеси переробки у старому вже завершилися.
Перед початком використання на дно ємності для туалету, щоб розпочався процес висипають шар торфу або ґрунту у десять сантиметрів. У цих матеріалах містяться мікроорганізми, тому процеси у цій ємності будуть такими ж, як і у ґрунті при розкладенні органічних залишків при виникненні перегною.
Конструкція може включати підставку, що крутиться. На неї встановлюють приймальні резервуари, при заповненні яких підставку повертають та під отвором опиняється нова ємність. Це сугній-туалет карусельного типу. Бувають конструкції і барабанного типу, де бак закріплюють за вісь і для перемішування гною слід тиснути на спеціальну ручку.
Ємність цих резервуарів досить велика, десь 200-500 літрів. Але коли процес компостування десь через дев’ять місяців доходить до свого кінця вага вмісту суттєво зменшується, а сам продукт вже й кольором і запахом стає схожим на справжній перегній, бо він таким і є. Щоб легше було перемішувати самі резервуари обладнані коліщатками. Вони, як правило, знаходяться під туалетом або у льосі.
Зручність сугній-туалету у порівнянні з іншими методами – вигрібної вбиральні, та навіть пудр-клозета полягає у відсутності запахів та мух. Крім того, тут не потрібне регулярне обслуговування, виклику асенізаторів або вигрібання ями вручну. Наприклад, якщо загальна ємність всіх резервуарів такого туалету розрахована на регулярне використання сім’єю з трьох-чотирьох осіб (чотири баки), то заміна наповненої ємності має відбуватися раз в три місяці.
Але й ця конструкція може бути удосконалена, та працювати у безперервному режимі, як наприклад досить розповсюджені по всьому світу туалети «Clivus Multrum», принцип дії яких полягає у безперервному сповзанні «продуктів життєдіяльності» по похилій поверхні.
Тут, перед початком експлуатації на дно ємності також висипають компост або просто землю з городу для занесення бактерій, що існують у ґрунті. Крізь приймальний отвір відходи попадають до бункеру та зверху їх засипають тирсою або торфом. Кут похилої поверхні обирають таким чином, щоь вся маса постійно сповзала донизу, але не дуже швидко. Таким чином відходи не накопичуються на одному місці, а поступаються місцем наступній порції.
Ємність приймального бункеру залежить від кількості мешканців. Одна з моделей цієї фірми має загальну ємність у 4200 літрів, з них на готовий гній приходиться 2800 літрів. Але до цього резервуару можна підключити декілька унітазів.
Цікаве відео: Фігурки з фанери для саду
Оскільки процес компостування досить тривкий, у перший рік використання ніякого втручання у діяльність пристрою здійснювати не треба.
Але такі пристрої досить дороги, тому можна спробувати зробити його самому.
Тут (розміри у сантимерах): 1. Бункер з похилою поверхнею. 2. Отвір туалету. 3. Люк, в який завантажують органічні відходи, наприклад, бур’яни або курячі відходи. 4. Люк, щоб забирати готовий гній. 5. Отвори повітряних ходів, щоб робити аерацію вмісту бункеру. 6. Вентиляційна труба, щоб відводити гази, що виникають в процесі. Її треба вивести на дах. 7. Щілина, в яку подують готовий компост (гній) з першої секції у відсік, з якого компост забирають.
Перевагами туалети безперервної дії – те, що не треба енергії, відходи самі переходять у стадію доходів – у готове органічне добриво; на третину зменшуються витрати води.
Такий туалет допускає навіть присутність унітазу, але краще використовувати такий, де на змив потрібна зменшений об’єм води, досить навіть 0,5-1,0 л, це проти 6-9 л. Це очевидна економія.